Колишній головний санітарний лікар України Святослав Протас: Карантин не зупинить пандемію
З настанням тепла і збільшенням світлого дня динаміка коронавірусу в Україні різко піде на спад, загальнонаціональний карантин скасують. Літо буде етапом перепочинку, однак восени вірус може повернутися із більшою силою – сказав у інтерв’ю OBOZREVATEL колишній головний санітарний лікар України Святослав Протас.
– Міністр охорони здоров’я Ілля Ємець визнав, що кількість хворих і жертв від коронавірусу в Україні зростатиме. До яких цифр готуватися? Коли досягнемо піку?
– Перед тим як робити прогнози, слід розуміти, як відбувається клінічний процес. Циркуляція збудника між вірусом і живою істотою припиняється, коли перемагає збудник, повністю знищуючи живу істоту. Або ж перемагає істота, якщо має захист від збудника. Таким захистом є наш імунітет. Він формується двома шляхами.
Перший – природнім шляхом, коли людина захворює, одужує і в неї з’являється імунітет, тобто антитіла до цього збудника. В майбутньому вона або не хворіє на цю хворобу, або ж хворіє, але в легкій формі.
Інший варіант, це коли імунітет здобувається штучним шляхом, так звана вакцинація.
У випадку з коронавірусом на сьогодні немає ані специфічної терапії, ані профілактики. Тому маємо говорити тільки про один шлях захисту людської популяції – це природній імунітет.
Для того, щоб він сформувався, більшість населення має перехворіти і мати захист проти збудника. Тоді він припиняє циркуляцію і більше не вражає нових істот. Епідеміологічна наука каже, що колективний імунітет формується тоді, коли його здобувають 30-70% людей. Тоді в суспільстві формується імунний прошарок, який дозволяє припинити циркуляцію будь-якого збудника, зокрема і коронавірусу.
– З огляду на агресивність вірусу – це великі цифри.
– Будь-який вірус так поводиться. Коли йдеться про респіраторну групу, а це збудники, які поширюються через повітряно-крапельний шлях, розповсюджується надзвичайно стрімко серед людей. Вони передаються при спілкуванні і тісному контакті. Унікальність коронавірусу в тому, що він може поширюватися через фекально-оральний шлях. Плюс у довкіллі він може жити до 7 днів на поверхнях. Китайці також підтверджували внутрішньоутробну передачу – вірус передавався від хворої матері до немовляти.
Збудник достатньо агресивний і непрогнозований. Ще одна особливість, яка формує його пандемічний потенціал і відрізняє від своїх “побратимів” – це можливість безсимптомного носійства. Це коли людина повністю здорова, не має жодних симптомів хвороби, але має збудник, який виділяє в довкілля і наражає на небезпеку інших людей. В цьому разі підтверджено фекально-оральний механізм передачі. Тішить, що це не таке стрімке розповсюдження, як повітряно-крапельне.
Ще коронавірус здатний до мутацій. Якщо спершу говорили про те, що діти взагалі не хворіють, то вже є випадки, коли вони хворіють у легкій формі. В Італії навіть був смертельний випадок із підлітком. Якщо раніше в зоні ризику були люди похилого віку 80+, то тепер бачимо, що помирають молоді хлопці 20-30 років. Зараз в Олександрійській лікарні у критичному стані перебуває молодий хлопець із важким перебігом пневмонії.
– Це той студент, який заразився від померлої жінки в Радомишлі?
– Деталей не знаю, знаю лише, що в нього ситуація неприємна, лікарі борються за його життя.
В умовах відсутності специфічного лікування і профілактики єдиним засобом є наша дисципліна. Чим більше будемо дисципліновані, тим більше шансів мінімізувати наші ризики.
Але трагічні наслідки будуть. Якщо говорити про пік смертей в Україні, варто спиратися на досвід інших країн. Летальність у Китаї складала менше 2%, а от в Італії вона перетнула поріг у 10%. Цей показник напряму залежить від спроможності і готовності медичних систем надавати швидку і високоякісну меддопомогу та виявляти контактних осіб.
В Китаї один епідеміолог працював на півтори тисячі населення, у нас один на 150 тисяч населення. У сто разів менше. За такою логікою Україна має зазнати в 100 разів тяжчих наслідків, ніж ті, що були в Китаю. Якщо має перехворіти понад 20 мільйонів українців, то померлих може бути 2 млн осіб.
Я кажу це не для того, щоб посіяти паніку серед людей, а для того, щоб ми реально усвідомлювали ризики і розуміли нашу відповідальність, дотримуючись карантину і правил гігієни.
– Є думка, що карантин не лікує і не зупиняє епідемію.
– Так, жодні карантинні заходи, навіть найсерйозніші, не здатні зупинити епідемію. Але він суттєво зменшує епідеміологічну інтенсивність. Це нам дуже потрібно, інакше наші лікарні просто задихнуться під кількості хворих. Пік захворюваності слід розтягнути на певний час.
Збільшення світлового дня має позитивно вплинути на перебіг епідемії. Циркуляція збудника під дією ультрафіолету суттєво нейтралізується. Це дасть нам можливість трохи передихнути та ефективніше підготуватися до другої хвилі.
– Восени?
– Якщо вірус не реалізує свій потенціал і 70% людства не захворіє, не буде колективного імунітету, він не зупиниться. Вірус може трохи призупинитись на літо, але потім він знову повернеться. Тому маємо змобілізувати весь наш потенціал і ресурси, щоб підготуватися до другої хвилі восени.
– В країнах Заходу щодоби реєструють по кільках тисяч хворих і сотні смертей. В Україні теж таке можливо?
– Кількість хворих в Україні в десятки і сотні разів більша, ніж про це говорить офіційна статистика. Подвоєння чи потроєння випадків пов’язане не зі швидкістю розповсюдження вірусу, а зі збільшенням можливостей для тестування і швидкою “реанімацією” лабораторій. Сьогодні майже в кожному регіоні здійснюється діагностика. Тести є, всі зразки поставлені на дослідження і протягом дня почали фіксувати стрибки кількості захворювання.
Вірус в Україні розповсюджується в геометричній прогресії. Він дуже заразний. З десяти контактних захворіти можуть сім осіб. Вища заразність є хіба що у кору і легеневої форми чуми – хворими стають всі 10 контактних осіб. У звичайному житті одна людина контактує з 5-30 людьми, рахуйте, скільки може захворіти на коронавірус.
Запроваджений карантин мінімізував процес його розповсюдження. Тому кількість заражених зростатиме виключно за рахунок вже виявлених. Зростатиме кількість летальних випадків, тому має бути готова і медична система, і навіть крематорії. Без паніки, звісно, але люди мають бути готовими і до таких речей.
– Тобто у нас так само можливі масові смерті, як наприклад, в Італії чи Іспанії?
– На жаль, так. Треба розуміти, якою є наша медична система. Але у нас ще велика перевага – наші медики, так само, як і китайські, самовіддані і сильні вольові люди. Вони готові працювати по 24 години на добу і рятувати життя людей.
24 квітня – не надто оптимістична дата закінчення карантину?
– Оптимістична. Думаю, пік захворюваності буде через 2-3 тижні, але він дуже швидко піде на спад. Почне спрацьовувати імунітет, циркуляція вірусу різко знизиться. Як швидко він ріс – так само швидко почне спадати. Плюс сонце, тепло, подовжений світловий день, карантинні заходи спрацювали. Пролонгації карантину не очікую. Мене більше лякає осінь, коли можливе продовження або коронавірусу, або нового штаму грипу. Важливо, щоб доти влада дуже добре підготувалася, а в українців повернулася довіра до вітчизняної медицини і лікарів, яких так зневажливо дискредитували.
– Тобто у травні можливе значне і швидке послаблення розповсюдження вірусу?
– Думаю, що у травні карантинних заходів не буде. Епідемія перейде на рівень окремих випадків. Можливо, не поодиноких, а десятків. Але точно це не будуть сотні і тисячі. Влітку теж реєструється і грип, і аденовірусна інфекція. Просто це поодинокі випадки, а в осінньо-зимовий період вже йде масовість. Так само буде і з коронавірусом.
– Чи існує ймовірність, що на осінь вірус стане менш агресивним?
– Він може стати менш агресивним, а може стати і більш агресивним. Все залежить від того, як ми зможемо зорганізуватися. Або ми самі спробуємо створити вакцину, або працюємо спільно зі світом. Я ще в січні пропонував президенту відправити у Китай наших медиків-волонтерів на допомогу, щоб вони набралися досвіду і знань. Не дослухалися, зате тепер просимо Китай допомогти.
Треба працювати на випередження і вже зараз контактувати зі США, Китаєм, щоб наші науковці працювали спільно з ними над створенням вакцини. Не варто тупцяти на темі діагностики коронавірусу, а думати про діагностику напруженості імунітету до вірусу.
– Щодо тепла. Вірус фіксують і у спекотних країнах.
– Дискусія щодо цього триває. Але, наприклад, в Австралії та в Ірані, де температура повітря становить більше 18 градусів, такого спалаху не спостерігається. Наукою це не назвеш, але тепло має певний ефект у комплексі.
– Так само йшлося про те, що 80% хворих перенесе вірус стійко, 15% знадобиться кисень, а 5 – реанімація. Ці цифри нині відповідають реальності?
– У близько 20% інфікованих розвивається тяжкий гострий респіраторний синдром, який потребує реанімації. Із них може померти і десята частина, а може і половина. Це гіпотетичні цифри, не варто на них зав’язуватися. Краще зосередитись на нашій єдності і дисциплінованості.
– Чому найкращі лікарі світу в найрозвинутіших країнах досі не знайшли ефективну схему лікування?
– Тут не тільки питання в коронавірусі. Ефективних методів лікування немає до жодної вірусної інфекції – чи то грип, чи то кишкові віруси. Є кілька препаратів до окремих вірусів, а до окремих немає. Це пов’язано з природою вірусу, його особливостями і мутацією. Навіть якщо знайти препарат, вже через місяць він може не діяти на вірус.
Рано чи пізно якесь лікування буде. Є певні комбінації препаратів, які працюють. Щоправда, коронавірус підступний, бо фіксувались повторні випадки захворювання. Тепер питання – вірус постійно живе у крові, як за ВІЛ, чи це ремісія або рецидив? Відповіді поки на це нема.
– Так само є кілька версій щодо походження вірусу, включно з тим, що його створили штучно.
– Є декілька теорій, зокрема й конспірологічна. Мовляв, вірус – штучно синтезований. Одні кажуть, що це відбулося в лабораторії Уханя, інші – що в США, бо тільки у них є культури всіх п’яти типів коронавірусу.
Є факт, що коронавірус – мутований штам, який подолав міжвидовий бар’єр. Тобто якщо раніше він циркулював тільки серед тварин, то тепер почав передаватися від людини до людини. Але це досліджуватимуть вже пізніше, зараз треба бути максимально обережним і відповідальним.
– Цілком ймовірно, що коронавірус був в Україні вже у січні, але оскільки не було тестів, не було й підтвердження.
– Абсолютно не було можливості для діагностики. Щоб ви розуміли, у нас щороку від пневмонії помирає близько 5 тисяч людей. У 2009 році після пандемії свинячого грипу окремо почали вести статистику з грипозних пневмоній. Тоді була тисяча випадків, але як на мене, ці цифри – пальцем у небо. Можливості діагностики – такі собі. Із тих п’яти тисяч пневмоній – 100 грипозних. Бувають окремі роки, коли ця кількість різко зростає – у 2015-2016 році ми мали близько 400 смертей. Тоді був новий штам вірусу грипу, більш агресивніший.
Щодо інших вірусів грипу, а їх близько 20, у нас взагалі випадки не розшифровуються.
– Яких іще вірусів чекати людству в найближчі років 5-10?
– У ВООЗ кажуть, що найглобальніша загроза до 2030 року – це біологічна загроза. Її називали вірус Х, який може забрати пів планети. Можливо, це і є коронавірус, можливо, буде якийсь інший. Але біда має об’єднувати людей, а не роз’єднуватися. Тоді жодна біологічна загроза не буде страшною.
– Колишня міністерка здоров’я Ульяна Супрун каже: щоб мати високу ймовірність інфікування, треба бути в контакті з людиною більш ніж 15 хвилин і ближче ніж 2 метри.
– Це просто спостереження, яке не має під собою наукових знань. Вірус поширюється дуже швидко. Мої друзі, які працюють у Німеччині, розповідали історію, як до них у лікарню потрапила пацієнтка із температурою і кашлем. Медсестра проводила процедуру відбору зразка, лікар стояв поруч на відстані одного метра. Наступного дня у лікаря температура 40 і підтверджується коронавірус, а медсестра здорова.
Враховуючи всі шляхи передачі вірусу – заходи безпеки мають бути безпрецедентними.
– Тобто в зоні ризику всі – від дітей і до літніх людей?
– В зоні ризику всі, питання тільки у ступені цього ризику. Літні люди в зоні найбільшого ризику, що пов’язано із фізіологічними особливостями їхнього організму. Він старіє і менш спроможний боротися з будь-якою хворобою, не тільки інфекційною. У значно меншій зоні ризику діти.