Енергетика майбутнього: Є перші підсумки українських випробувань водню в газових мережах

З початку експерименту випарувалося 40% газу

За перший тиждень статичних випробувань на водневій ділянці навчально-тренувального полігону АТ «Житомиргаз», які почалися 6 серпня, падіння тиску в системі склало 40%, – розповів в бесіді з «Главком» директор департаменту стратегічного планування «Регіональної газової компанії» Станіслав Казда. 

В систему, що складається з 460 метрів підземних і наземних газопроводів (загальний обсяг два кубічних метри) було закачано 6 кубометрів чистого водню, з метою з’ясувати, наскільки труби, яким 10-15 років і за якими транспортувався метан, здатні утримати дуже летючий водень.

На полігоні в Житомирській області вже стався перезапуск системи, в неї закачали необхідні 40% водню, і почався другий тижневий цикл експерименту. За словами Станіслава Казди, всього їх, буде, швидше за все, чотири.

Стільки ж циклів статичних випробувань – три або чотири, «Регіональна газова компанія» передбачає провести і на інших чотирьох навчально-тренувальних полігонах, задіяних в тестуванні української газорозподільної системи на можливість прокачування водню.

14 серпня розпочався експеримент на полігоні в Івано-Франківській області. 18 серпня він почнеться в Дніпропетровській області, 20 серпня – на Волині і 21 серпня – в Харківській області.

Переваги водню

Водень –  екологічно чистий енергоносій, і його запаси в світі практично безмежні, на відміну від газу, нафти та вугілля. Звичне нам вуглеводневе паливо після використання залишає і в прямому, і в переносному значенні неприємний осад. Викиди в атмосферу не лише шкодять екології, але ще і провокують глобальне потеплінню – вуглекислий газ (поряд з метаном і водяною парою) значно підсилює парниковий ефект.

H2 – абсолютно інша справа. Побічний продукт після його використання як енергоносія – дистильована вода і нічого більше. Власне, і назва звідкси: латинське hydrogenium – «народжує воду».

Правда, в чистому вигляді водень, який ще в XVIII столітті назвали «горючим повітрям», в природі не зустрічається. Це надзвичайно активний елемент, який миттєво вступає в хімічну реакцію, і тому знаходиться в зв’язаному стані.

Його можна добути з тих же вуглеводнів – природного газу, нафти та вугілля, але при цьому буде виділятися СО2. А видобувати екологічно чисте паливо методами, такими, що шкодять екології –  нелогічно. Ідеальний спосіб – отримання водню з води методом гідролізу, використовуючи при цьому «зелену» електроенергію, отриману від сонячних і вітряних електростанцій.

Справа в трубі

Директор Інституту відновлюваної енергетики НАН України Степан Кудря у бесіді з «Главкомом» зазначає: зараз вся генерація електроенергії в країні становить 50 ГВт на рік, а сонце і вітер потенційно дозволяють генерувати до 700 ГВт – у 14 разів більше.

Але проблема в накопичувачах електроенергії, отриманої з відновлюваних джерел. І тут ідеальним виходом є використання зеленої електрики (шляхом гідролізу), для виробництва зеленого водню. Потім його можна використовувати самим, зберігати, продавати. Потенційно ми можемо виробляти щорічно до 500 млрд кубометрів водню, що еквівалентно 160 млрд кубів природного газу (щорічні потреби в ньому України – близько 32 млрд кубометрів).

Одним словом, Україна має всі шанси перетворитися на одного з найбільших експортерів енергоносіїв в Європі. У нашому водні вже зацікавлена Німеччина, яка готова інвестувати 1 млрд євро в розвиток української водневої економіки. Зокрема – в модернізацію газотранспортної системи, так як транспортування водню по трубопроводах – найдешевший спосіб.

Але українська ГТС, по якій йде транзит російського природного газу до Європи, м’яко кажучи, досить стара. І тут треба зрозуміти, наскільки вона готова перекачувати водень –  газ, ще раз нагадаємо, дуже активний (м’яко кажучи, навіть при незначних неполадках H2 покине трубу, як то кажуть, зі свистом).

Ось саме тому Україна приступила до випробувань: як поведе себе перспективне паливо у вітчизняній газотранспортній системі. Дослідження проводить Регіональна газова компанія, яка об’єднує на даний момент 20 газорозподільних підприємств країни.