Деякі міркування про принципи журналістики та законослухняність влади

Наше видання вже кілька разів торкалося теми співпраці влади та ЗМІ, востаннє в публікації «Дещо про акредитацію ЗМІ при міській раді», надрукованій у цьогорічному №2 (1205) від 12 лютого. Повернутися до цієї теми автора цих рядків спонукали розмови з посадовцями міськради та коментарі в одній із місцевих соціальних груп. Нині соцмережі набувають у нашому житті все більшої ваги і є якщо й не офіційною трибуною для виголошення своєї точки зору (хоча багато хто з українських та зарубіжних владців ведуть діалоги з громадою, зокрема, й таким чином), то принаймі глас народу через такі засоби комунікації стає все гучнішим. Навіть у поважних виборчих штабах з’явилися спеціалісти з СММ, які просувають бренд свого кандидата в соцмережах та в блогосфері.

Отож, 10 квітня на сайті «Ділового Переяслава» та в нашій онлайн-газеті був опублікований матеріал під назвою «Чому під час пандемії міськрада залишилася без начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій». Основу публікації склав лист до редакції «ДП» колишнього начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконкому міської ради Сергія Мартинова, в якому він розповів, чому мусив звільнитися з займаної посади. Цей лист прокоментували редактор нашого видання Світлана Помойницька та я, ваш покірний слуга.

Публікація, очевидно, не сподобалася нашим власть імущим, тому що в соціальній групі, де цей матеріал був перепощений, різким коментарем на нього відгукнулася одна посадовиця міської ради. Вона звинуватила журналістів «ДП»… мабуть, у непрофесіоналізмі та в порушенні базових принципів журналістики, написавши, що в статті/сюжеті журналіста перш за все повинна бути об’єктивність, думки/коментар всіх учасників ситуації, що описується. А позаяк думка працівників міськради висвітлена не була, значить, «ця НЕДОстаття-замітка-лист трохи, м’яко кажучи, невдалий».

Залишимо на совісті автора посту таку звужено-категоричну оцінку поняття статті/сюжету, зневажливий префікс «недо-» та неузгоджений рід вказівного займенника на початку цитованого уривка фрази з прикметником у його кінці. Спробуємо розібратися по суті. Тобто, раз не висвітлена точка зору влади, значить, стаття необ’єктивна. А що, лише влада має монопольне право на об’єктивність? І з чого шановна посадовиця взяла, що журналіст повинен іти до влади (з поклоном чи на напівзігнутих) за коментарем з кожного приводу? Багато ви бачили публікацій, навіть у провладних ЗМІ, в яких відображені точки зору всіх учасників події/конфлікту?

Як бачиться, наша влада у своїх уявленнях про стосунки зі ЗМІ залишилася в далекому радянсько-тоталітарному минулому. Мовляв, саме до неї повинні йти, у неї запитувати дозволу, з нею радитися, щоб не дай Боже не накликати на себе її гнів. Та про це трохи нижче.

Насамперед хотілось би запитати читача, в чому необ’єктивність? Адже журналісти не мали на меті розставити всі крапки над «і». Це повинен зробити суд, до якого звернувся Сергій Мартинов. У матеріалі йшлося про недолугу кадрову політику нинішньої міської влади. Ми про це писали й писатимемо. Найближчим часом з’являться нові публікації на цю тему. А у справі Мартинова акцент робився на тому, що людина працювала при кількох мерах, її цінували й ставилися до неї з пошаною. І тут приходить нова влада, яка ні в що не ставить професіоналізм, сумлінність та досвід працівників міської ради й тасує їх, як колоду карт. І це стосується не лише Сергія Георгійовича. Подивіться, скільки у мера змінилося заступників, а посада першого зама не зайнята й досі. Це ж який обсяг роботи не виконується! Ні для кого не секрет, що міський голова поводиться з підлеглими не так, як має поводитися керівник такого (та, власне, й будь-якого!) рангу. Про це пошепки чи впівголоса, себто конфіденційно, говорять співробітники міськради. І, до слова, обурена журналістами посадовиця має за плечима значно менший життєвий, трудовий та міськрадівський досвід, ніж звільнений з її допомогою начальник відділу надзвичайних ситуацій. Єдина її перевага – це вища посада.

Ще кілька слів про різні точки зору. На позачерговій 37 сесії міської ради, що відбулася 2 червня 2017 року, виступив генеральний директор ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» Володимир Куковальський, який повідомив, що ТЕС у Переяславі вже не буде, а на території по вул. Героїв Дніпра монтується потужний котел для деревообробного підприємства. А через рік запустили ТЕС… Скажіть, чи була необхідність іти до нього й висвітлювати його точку зору? Хіба не ясно було, що громада інвестором обдурена й жодні пояснення не змінять цього факту?

Згадка про теплоелектростанцію тут не випадкова. Бо до згаданих вище коментарів посадовиці долучився один із адептів ТЕС, який уже не вперше намагається образити, принизити й висміяти журналістів нашого видання. Інтелігентний товариш, одним словом. Є ж такі люди, які в усьому розбираються: в педагогіці, фізиці, музиці, трудовому навчанні, енергетиці, журналістиці, місцевій та глобальній політиці… Думаю, його вже й у Кабмін кликали, проте він нині зайнятий, бо шельмує противників переяславської ТЕС. У ставленні до публікацій «ДП» влада й ТЕС, як бачимо, виступають одним фронтом. Та й і в інших питаннях,схоже, теж…

Повертаючись до звинувачень у непрофесіоналізмі, скажу, що вони безпідставні. Адже ніхто не забороняв владцям дати коментар з приводу ситуації, що виникла з начальником відділу НС. Такі розмови велися і РЕДАКТОР «ДП» НЕ ВІДМОВИЛАСЯ ОПУБЛІКУВАТИ КОМЕНТАР ВЛАДИ. Проте міськрадівці чомусь передумали. Ось так: спочатку звинуватили в необ’єктивності, а потім передумали додавати до публікації свій коментар.

Вище я вже сказав кілька слів про радянську ментальність нинішньої переяславської влади. Вона, зокрема, полягає і в тому, що влада не бачить рівноправних партнерів ні у громаді, ні у ЗМІ. І як би не рядилися наші керманичі в європейські костюми, з-під них усе одно виглядає червона свитка. Адже, крім принципів журналістики, які є поняттями доволі загальними, існують і значно конкретніші правові основи діяльності органу місцевого самоврядування, в т.ч. й у стосунках зі ЗМІ. «Совковість» нашої влади полягає в тому, що вона вимагає від своїх опонентів дотримуватися не лише законодавства, а й різноманітних професійних принципів, а сама не дотримується ні того, ні іншого.

Вже другий рік поспіль у сесійній залі лунають заклики не надавати акредитацію журналістам «Ділового Переяслава». Конкретних підстав ніхто не називає, проте справжньою причиною є, без сумнівів, критика чинної влади. І ні міський голова, ні міськрадівські юристи не остуджують гарячих промерівських депутатів роз’ясненнями, що акредитація ні в якому разі не має стосунку до змісту матеріалів. Що акредитаційні правовідносини можна визначити як односторонні (тобто права наявні лише в акредитованих, а обов’язки – в акредитуючого органу). Що суть акредитації зводиться до наступних обов’язків цього органу перед акредитованими: сприяти провадженню професійної діяльності журналістами; завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та ін. публічних заходів; надавати їм інформацію, призначену для ЗМІ; сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв’ю, отримання коментарів посадових осіб.

Звертаю увагу, що ЗМІСТ МАТЕРІАЛІВ ЗМІ/ЖУРНАЛІСТА НЕ МОЖЕ БУТИ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ НЕНАДАННЯ/ПОЗБАВЛЕННЯ АКРЕДИТАЦІЇ. Якщо акредитуючий орган вважає, що його репутація постраждала через зміст матеріалу в акредитованому ЗМІ, то орган може пред’явити претензію або позов до суду щодо спростування інформації або оприлюднення його відповіді на неї. Правопорушення з боку акредитованого журналіста, які можуть потягти втрату ним акредитації, стосуються лише порушення правил внутрішнього трудового розпорядку або перешкоджання діяльності службових та посадових осіб акредитуючої структури.

Ми вже не раз акцентували увагу читачів на тому, що представників «ДП» влада не запрошує на деякі свої, заходи, такі, наприклад, як пресконференції, чим грубо порушує ЗУ «Про інформацію». Апофеозом стала пресконференція 16 березня, на якій міський голова звернувся до городян із закликом вживати всіх необхідних заходів для недопущення поширення коронавірусу. Проте виникає запитання: чому ж сам очільник не вжив усіх заходів? Чому він не запросив на пресконференцію журналістів «Ділового Переяслава»? Якщо керманич дійсно так дбає про місто, як хоче показати, то мав би бути зацікавленим у тому, щоб його звернення почули чи прочитали якомога більше переяславців. А саме «Діловий…» має найбільшу читацьку аудиторію в місті. Бо видає паперову газету, її електронну версію, має сайт зі значно більшою відвідуваністю, ніж міськрадівський, а також групу у ФБ, яка налічує більше десяти з половиною тисяч учасників! Наскільки б швидше поширився заклик керманича, якби він дотримувався законів і запрошував на свої заходи всі місцеві ЗМІ!

Нашій мерії невтямки, що в розвинутих демократичних країнах влада до масмедіа ставиться як до партнерів, а не як до обслуги. Адже і ті, й інші мають спільну мету – приносити своєю діяльністю користь суспільству. Яка мета переяславської влади – оце питання для експертів, аналітиків, психологів і провидців!

Деякі міркування про принципи журналістики та законослухняність влади                            Олександр МАТВІЄНКО