Чесність купити неможливо, – Віктор Пинзеник про зарплати чиновників

Віктор Пинзеник – депутат Верховної Ради кількох скликань. У нинішній склад ВР він був обраний за списком партії «Блок Петра Порошенка» і став членом бюджетного комітету. Кілька разів Пинзеник працював в уряді. Обіймав посаду першого віце-прем’єра (1994-1995), двічі був віце-прем’єром (1992-1993 і 1995-1997) і двічі – міністром фінансів (2005-2006, 2007-2009). Політик входить в групу радників з підтримки реформ в Україні. Про ситуацію з держбюджетом країни і пенсійну реформу, про зарплати чиновників і можливості повернутися в систему виконавчої влади Віктор Михайлович розповів в нашому інтерв’ю.

– Вікторе Михайловичу, якими Ви бачите джерела наповнення держбюджету наступного року? На цей рік у уряду було безліч очікувань щодо, наприклад, надходжень від приватизації держпідприємств, але вони так і не виправдалися. 17 Замість млрд грн поки надходження від приватизації становлять лише 59 млн грн.

– Джерела наповнення визначені податковим кодексом. Саме він визначать податки і ставки по ним. А яким буде обсяг надходжень, сам бюджет 2017 року, поки не знаю, так як законопроекту ще немає. Так, є робочі матеріали, але це ще не проект бюджету, який повинен затвердити Кабмін.

– Які очікування щодо дефіциту бюджету 2017 року року?

– Цифра дефіциту озвучується на рівні 3% ВВП. Це близько 78 млрд грн. В цьому році було закладено – 3,7%. Уточню, йдеться про дефіцит без урахування коштів на поповнення статутних капіталів банків і повернення вкладів через Фонд гарантування вкладів, а до недавнього часу ще й на підтримку «Нафтогазу».

– Для Фонду може бути велика сума?

– У минулому році вона становила понад 40 млрд грн. Тому з урахуванням вище озвучених додаткових витрат загальна сума дефіциту бюджету становила в минулому році, за моїми підрахунками, 126 млрд грн. Офіційні дані цього повного обсягу не показують, хоча відповідні дані є в документах.

– Бюджет цього року йде поки з великим дефіцитом, ніж 3,7%. Є багато нових законів, які прийняті або ще не прийняті і які спрямовані на збільшення видаткової частини бюджету. Поки незрозуміла сума витрат, які будуть профінансовані через ОВДП. А право на такі витрати закон про бюджет дає.

– Що за закони збільшують дефіцит?

– У парламенті їх чимало. Нагадаю прийняті закони про держслужбу, про статус суддів. Навіть закон, який стосується так званої спецконфіскаціі – це збільшення дефіциту, оскільки надходження коштів йде не від економіки, а від продажу активів. І до речі, ніхто в світі не вважає кошти від продажу активів джерелом покриття доходів, хоча використовуються вони для фінансування витрат.

– Цікава і ситуація по 2016 р Олександр Данилюк каже про секвестр бюджету, в той час, як прем’єр-міністр заявляє, що ніякого секвестру не буде?

– Такі сигнали не повинні йти від двох представників Кабміну. Повинна розроблятися і озвучуватися консолідована позиція.

Але повернемося до бюджету. У ньому є проблеми. Динаміка доходів не дозволяє розраховувати на планований обсяг надходжень. Ми згадували проблеми витрат. Не можна ризикувати з виконанням зобов’язань перед МВФ щодо бюджету, наражається країну на ризик неотримання траншу, нехай навіть не нинішнього.

– До речі, щодо чергового траншу – не зовсім зрозумілий оптимізм і Олександра Данилюка та Володимира Гройсмана і навіть президента, який в черговий раз повідомляє про прогрес у питанні виділення нам коштів Фондом. Адже не всі умови були виконані Україною і в розрізі банківської системи і по приватизації?

– Поки я не знаю, що зроблено чи ні, так як документи по МВФ підготовлені зовсім недавно – звернення Кабміну щодо чергового траншу і певні програмні зобов’язання. Але я думаю, що питання цього траншу буде вирішено. І в інформації від уряду є підстави для оптимізму. Думаю, що рішення по траншу ми отримаємо в вересні. Є підстави вважати, що досягнуто певних домовленостей і узгоджені позиції.

– А ви не в курсі, що це за домовленістю?

– У деталях немає. Надання чергового траншу затягнулося майже на рік. Але останній документ (остання редакція Меморандуму про співпрацю – ред.) З’явився зовсім недавно – приблизно тиждень тому. Документ, який, починаючи з 2008 року, МВФ Бажає ОТРИМАТИ за підписом ПРЕМ’ЄР-міністра, міністра фінансів, голови Нацбанку і президента. Раніше президента в цьому списку не було.

– Мабуть, це пов’язано з тим, що президент підписує прийняті законопроекти, які необхідні для виконання країною зобов’язань перед Фондом?

– Я думаю, що це не головне. Головне – це консолідована позиція, що в певній мірі є гарантією виконання зобов’язань.

– Давайте повернемося до питань майбутнього бюджету. Як відомо пільговий період для аграріїв не буде передбачено в бюджеті 2017 і наступних років. Як Ви до цього ставитеся, з урахуванням того, що аграрії – це одна з основних експортних галузей країни і більш ніж 30% валютної виручки надходить в Україну саме від них?

– Це не має відношення до валюти. Адже при експорті немає ПДВ. По суті питання. ПДВ не є податком на бізнес. Цей податок платить споживач, а в Україні він оставлялся аграрному бізнесу. Дуже непрозора схема.

– Але ж бізнес купує обладнання, паливо для своєї діяльності?

– Стандартна модель дозволяє відшкодовувати цей ПДВ. Продавши зерно, підприємець має право повернути собі цю суму.

Уявіть собі, що хтось будує аграрний комплекс. При цьому він купує обладнання, платить ПДВ, а ПДВ на «виході» не перекриває «вхідний» ПДВ. У нього немає джерел його відшкодування. Тобто, той, хто нічого не інвестує, отримує перевагу. А той, хто інвестує в цей сектор – немає. Якраз навпаки діяла в країні практика карала тих, хто робив модернізацію, купував нову техніку і технології. При цьому я не торкаюся в даному випадку питання необхідності підтримки аграріїв – це інша тема. Але підтримка повинна проводитися іншими, прозорими інструментами. А якщо використовується інструмент, при якому хтось не платить податок, то це вже офшор. Податки повинні платити всі.

– А які шляхи ви бачите для підтримки промисловості? Хоча б двох основних експортних напрямків, які формують основу ВВП – агросектора і металургії, яка зараз в занепаді через Ситуації на Сході?

– Давайте задамо собі просте запитання – для чого власники купили металургійні заводи?

– Щоб заробляти гроші.

– Якщо людина купила завод для заробляння грошей, чому ми повинні йому ще щось давати? Яку підтримку? Люди займаються бізнесом не тому, що хочуть вас поїти водою або нагодувати, а щоб заробити. Для чого тоді їм ще якусь підтримку давати?

– А чому у нас збереглися пільги на вартість газу для релігійних організацій?

– Це правильне питання. Не повинно бути пільг. Якщо когось треба підтримати – для цього існує пряма форма підтримки. Додам тільки, що церква – не економіка.

– Скоро буде перегляд правомірності підвищення комунальних платежів. Чи дасть це ефект в сторону їх зниження?

– У гарячої дискусії навколо теми, якщо тут і є раціональне зерно, то дуже невелика. Так, є певні проблеми в розрахунку імпортної ціни, і їх потрібно прибрати. Але в більшості випадків це популізм і бажання бути вічно улюбленим електоратом.

– Газові рішення непрості, але неминучі. Ми давно злізли б з газової голки, прийнявши їх раніше, і в більш сприятливих умовах. Зараз це доводиться робити під тиском більш складних обставин. Але ці непрості рішення приносять результати.Населеніе за два роки скоротило на 5 млрд куб споживання газу. І це не тільки «погодний» результат. “Нефтагаз» вперше має і власні гроші для покупки газу. Раніше це завжди була проблема всієї країни.

– Скажіть, от в бюджеті наступного року закладено зростання ВВП на рівні 3% …

– Так, в наступному році, наскільки я пам’ятаю, закладено близько 3%. Хоча там є й інший сценарій – 1,5%, але взятий за основу саме цей.

– Але багато економістів і чиновники стверджують, що в бюджеті 2017 р не закладено ніяких стимулів для економічного зростання.

– Економічне зростання повинні забезпечувати інвестиції. Без прогнозованості обмінного курсу та інфляції неможливо говорити про приріст інвестицій. Тому я говорю про ці проблеми і їх рішення. А вони криються в чому в бюджеті. Інвестор повинен мати можливість порахувати запрацює він чи ні. Звичайно, на цей пласт рішень потрібно нанизати масу речей регуляторного характеру, банківського сектора і так далі – все те, що називається хорошим інвестиційним кліматом.

– Скажіть, питання стабільності банківської системи один з ключових в переговорах з МВФ?

– Дуже важлива частина наших проблем. Йдеться про оздоровлення банківського сектора. Неможливо говорити про економічне зростання без здорового банківського сектора.

– Він здоровий?

– Ні, але процес оздоровлення відбувається, непростий і болючий. Частина банків видалена з ринку, так як це зараза, яка отруює всю банківську систему, а друга частина повинна бути оздоровлена через реструктуризацію, або власниками, або державою.

Подивіться, що відбувається зараз – банкам нікуди дівати кошти, нема в що їх вкласти, точніше, дуже високий ризик вкладень. Не дивно, що в поточному році ми бачимо, як банки починають нарощувати покупку ОВДП. Попередні два роки їх купував лише Нацбанк. За Статистикою БАНКИ за 8 місяців року наростили Цього свій портфель ОВДП на 80 млрд грн. Крім цього банки активно купують депозитні сертифікати НБУ. Але це не економіка. Про що це говорить? Про наявність невирішених проблем в банківському секторі і про наявність загальноекономічних проблем, які заважають кредитування, а це все пов’язано з економічним зростанням.

– Відносно прогнозованості курсу, наскільки він може утримуватися в очікуваних Кабміном рамках?

– Очікування Мінфіну за курсом на рівні 27,2 грн / $ – це допустима річ при підготовці бюджета.Но реальність залежить і від того, яким буде бюджет і чи буде він підтриманий коштами МВФ. Це дуже важливі питання для обмінного курсу. Ми потрапили в ситуацію, з якої без зовнішньої підтримки важко вийти. Торгова частина питання вже вирішено, залишилася боргова проблема. Хоча і тут є певні зрушення. Український борг знизився вперше, за трохи більше ніж два роки на $ 25 млрд. Станом на 1 квітня наш ЗОВНІШНІЙ БОРГ становив близько $ 117 млрд. Це непоганий крок. Але поки неможливо відмовитися від коштів МВФ, оскільки це єдиний канал, на який до того ж нанизуються і інші канали доступу до валюти.

– Під час моєї роботи в уряді нам спокійно позичали долари, і країна про це навіть не знала, а журналісти не цікавилися. Зараз же нам не позичають. Але тоді дотримувалися зовсім інші умови. Україна мала невеликий борг в розмірі 89 млрд, зараз же він в 20 разів більше – 1,7 трлн грн. Не можна було ставати на дорогу життя в борг. Я говорив і домагався цього в розпал фінансової кризи.

– Юлія Тимошенко говорила про те, що Ви при своїй каденції наполягали на підвищенні пенсійного віку?

– У моїй доповідній записці до членів уряду пенсійний вік взагалі не згадувався. Йшлося про стратегію дій в умовах наростаючого фінансової кризи.

– А зараз варто підвищувати пенсійний вік?

– Це вже інша тема. І інші обставини. На жаль, набагато гірше обставини. Сьогодні Пенсійний фонд витрачає на виплату пенсій 260 млрд грн., 160 млрд. надходить з бюджету. Тобто сам ПФУ не в змозі забезпечити виплати. Такого ніколи не було.

Чим збираються платити пенсії? І не тільки в цьому році, і не тільки нинішній мізерний розмір пенсій. Є три варіанти вирішення цього питання – робити більше внесків до Пенсійного фонду, зменшити виплати пенсіонерам, або зменшити кількість одержувачів (пенсійний вік). Можлива комбінація варіантів. Який же варіант з вищеназваних найгірший?

– Зменшення пенсій.

– Я теж так думаю. Але це саме той варіант, за яким зараз йде Україна – зниження реальних пенсій. І найнебезпечніше в нинішній ситуації – не робити нічого, чекаючи, що ситуація сама вирішиться.

– Ситуація з виплатою пенсій, виходить, посилюється з кожним роком?

– Якщо в минулому році пенсійний фонд на третину фінансувався з бюджету, то в цьому році держбюджет дає 160 млрд грн або 2/3 його витрат покриває держбюджет. Скоротивши в два рази джерела формування доходів, витрати не були скорочені. В результаті до існуючих діркам додали ще одну серйозну головний біль.

– Одним із джерел наповнення бюджету є кошти НБУ, які все ще не надійшли в нього з-за відсутності повного складу ради Нацбанку. Як ви вважаєте, чому президент досі не вибрав свою квоту в складі цієї ради, тим самим відкладаючи надходження в бюджет 38 млрд грн.?

– Оцінюючи бюджет, я пам’ятаю про цю обставину і роблю необхідну корекцію доходів. За фактом 8 місяців зараз маємо 6% зростання бюджету, що значно менше, ніж заплановані законом 14%. Т. е. ми бачимо значне невиконання бюджету. Але ситуація краща, враховуючи кошти Нацбанку, які рано чи пізно повинні перерахувати в бюджет відповідно до вимог закону.

Але тут виникає і наростає інша проблема – монетарна і проблема викликів для курсу. Адже ці 38 млрд грн зараз не знаходяться в обороті, але як-тільки НБУ віддасть їх Кабміну, вони виллються на ринок і це може бути проблемою, схожою з ситуацією яка виникла на початку нинішнього року, з тиском на обмінний курс.

Верховна Рада свою квоту в раду призначила ще в кінці червня на одному з останніх засідань.

– Але ж ще два місяці тому президент повідомив про те, що його люди вже проходять перевірку?

– Наскільки я розумію, вони ще не призначені.

– Як загалом ви розцінюєте роботу Нацбанку, багато приходили туди називаючи себе реформаторами, але потім йшли. Чи бачите ви правильний курс у регулятора?

– У діяльності НБУ є речі, безумовно заслуговують на увагу. По-перше, це вільний курс гривні. Нарешті дали курсу робити те, що він повинен робити. По-друге – це оздоровлення банківського сектора. Хоча в деталях у нас виникне багато питань, в тому числі до оздоровлення. Адже зараз проблеми зникаючих банків вішають багато в чому на бюджет. Хоча це не є прямою компетенцією НБУ, а Фонду гарантування.

Є чимало питань до курсової політики, як в попередні два роки, так і зараз. За підрахунками за останні два тижні, гривня девальвувала на 6%. Це значна девальвація. Я не закликаю Нацбанк тримати курс. Якщо є передумови до девальвації, стримування не допомагають. Але варто уникати різких коливань. АДЖЕ НБУ- $ Резерви 14 млрд, на порозі кредит МВФ та інші засоби. Потрібно проводити правильну політику інтервенцій.

– Ви так добре розбираєтеся в поточній ситуації, скажіть чесно, вас звали в уряд протягом останніх двох років?

– Ще черга не дійшла до мене (сміється).

– Ви чекаєте цього?

– Я ніколи не чекаю місця. Я чекаю умови для роботи.

– А що це за умови? Свобода дій і хороша зарплата?

– Про зарплату не йдеться.

– Але ж зарплати в уряді повинні бути хорошими. До речі, як ви ставитеся до дискусії щодо того що люди в уряді повинні отримувати великі гроші?

– Погано. Тому що я пам’ятаю, що крім мене є ще 43 млн чоловік. І не може зарплата в уряді бути відірваною від того, що відбувається в суспільстві. Не може при середній зарплаті в країні 6 тис. грн, зарплата в органах влади бути в 30 разів більше. Якщо хтось вважає, що це метод боротьби з корупцією, то у мене дещо інша думка – чесність купити неможливо.