Або пенсійна реформа, або через 10 років – крах системи соціального забезпечення
Слід чесно визнати, у нас частка витрат на пенсійне забезпечення в доходах бюджету 2018 року була найвища в світі і становила трохи більше 18% ВВП України. В цьому році бюджетні витрати на пенсії збільшилися ще на 27,2 млрд грн в порівнянні з минулим роком, досягнувши 166,5 млрд.
Також ми в лідерах за найвищим в Європі відсотку відрахувань до Пенсійного фонду, який в розмірі 35% сукупної заробітної плати. І якщо не реформувати нашу пенсійну систему, то ситуація буде тільки погіршуватися.
До того ж запуск другого рівня пенсійного страхування з 1 січня 2019 роки так і залишився лише обіцянкою прем’єр-міністра Володимира Гройсмана.
Але, незважаючи на реалізацію ряду положень з удосконалення солідарної пенсійної системи і розвитку недержавного пенсійного забезпечення, реформа 3-рівневої пенсійної системи України так до сих пір не забезпечила достатній ступінь задоволення потреб пенсіонерів.
Це вже всім ясно і очевидно. Однак уряд і Верховна Рада не активізує реформи економічної та соціальної сфер з урахуванням національного та міжнародного досвіду, соціально-економічного становища в країні.
Відповідно, як було встановлено мінімальний розмір пенсії на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, так і в поточному році мінімальна пенсія залишається все на тому ж низькому рівні: з січня 2019 року -1497 грн, з липня 2019 го – 1564, а з 1 грудня 2019 го – одна тисяча шістсот тридцять вісім грн (або 55,7 дол.).
Експерти вважають, що ці цифри ще більш-менш оптимістичні. Судіть самі. Так, за оцінками аналітиків, з 2014 до 2018 року вийшли на пенсійний вік на 700 тисяч осіб більше, ніж людей, які досягли працездатного віку.
У свою чергу в період з 2019 по 2023 рік ще більш невтішні прогнози з різницею аж на 1 500 тисяч чоловік. Таким чином, пенсіонерів в Україні стане більше, ніж людей, які сплачують пенсійні внески. Що це може означати?
А те, наприклад, що реальні доходи нинішніх, які вийдуть на пенсію через 10 років, можуть бути навіть менші, ніж мізерні пенсії сьогоднішніх пенсіонерів.
Що може бути далі? Пенсійний фонд, а разом з ним і держбюджет чекає крах. Держава виявиться не в змозі утримувати таку велику кількість непрацездатних громадян. І таку реальність навряд чи вдасться змінити на краще, якщо не почати масово залучати в країну мігрантів, як останнім часом це роблять Польща та інші західні країни Європи.
Ось чому в Україні гостро постала необхідність проведення комплексної пенсійної реформи. І вона потрібна не для того, щоб збільшити пенсії чинним пенсіонерам, і навіть не для того, щоб ліквідувати поточний величезний дефіцит Пенсійного фонду. Реформа потрібна для того, щоб через десятиліття мінімізувати ризик краху системи соціального забезпечення в Україні.
Давайте чесно скажемо, що всі попередні роки наш середньостатистичний громадянин був впевнений в тому, що держава дасть йому пенсію (незалежно від того, де і як ця людина працювала, і чи працював взагалі). Українське законодавство до недавнього часу цілком і повністю підтверджувало цю тезу.
Пенсіонер з мінімальним досвідом і мізерними відрахуваннями в ПФУ міг претендувати на нормальну пенсію. Словом, заради пенсії не варто перевтомлюватися все життя. Але тепер Кабмін Гройсмана зруйнував ці ілюзії: без мінімального трудового стажу, без сплати до Пенсійного фонду мінімальних платежів пенсіонер не буде мати права на отримання навіть мінімальної пенсії.
Причому на встановлену мінімалку можуть розраховувати не всі пенсіонери, а лише ті, які мають необхідний страховий стаж: для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років.
Правда, є і бонус. З 1 січня цього року при досягненні трудового стажу і віку 65 років мінімальна пенсія зросте до 1669 грн (56,7 дол.), Або 40% мінімальної заробітної плати.
Зрозуміло, що радіти фактично нема чому, особливо якщо враховувати показники Світового банку, аналітики якого вважають крайньою межею бідності 1,9 дол. в день на людину, а межею бідності – 3,2 дол. Порівняйте ці цифри з вищенаведеними, все зрозуміло?
І хоча мільйони українців в 2019 році ще чекають перерахунку пенсій у зв’язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, проте очікувати істотних збільшень від цих перерахунків не варто, так як прожитковий мінімум зросте за цей рік всього лише на 5 дол .: з 1 липня 2019 го на 67 грн, а з 1 грудня 2019 го – на 74.
Ну, а з урахуванням того, що до кінця 2019 го прогнозний курс долара складе 29,4 грн / дол., то прожитковий мінімум до кінця цього року так і не підніметься вище риси крайньої бідності.
Ситуація ускладнюється ще й тому, що, за оцінками експертів, третина працездатного населення країни (близько 6 млн чоловік) працює без трудових книжок, без сплати податків і пенсійних внесків. Це і гастарбайтери в країнах Європи і Росії, і ринкові торговці, і сезонні сільськогосподарські робітники.
Ще стільки ж працівників отримують фіктивну зарплату, тобто мінімальну заробітну плату, а все інше в конверті. Словом, більше половини працюючих в Україні так чи інакше ухиляються від сплати внесків до Пенсійного фонду. І чимало експертів причиною повсюдного ухилення від сплати пенсійних внесків і отримання зарплат в конвертах вважають чинну солідарну пенсійну систему. При цьому переважна більшість працюючого населення не відкладає собі гроші на пенсію.
На жаль, діючий принцип роботи Пенсійного фонду України полягає в тому, щоб тільки зібрати гроші на виплату пенсій з відповідних внесків, акумулювати їх і відразу ж, без інвестування, виплатити сьогоднішнім пенсіонерам.
Тобто ті, хто працює сьогодні, повинні забезпечити тих, хто знаходиться на пенсії. При цьому звичайний співробітник, який не має права на спеціальну пенсію, не має навіть теоретичної можливості заробити собі на гідну пенсію. Відповідно, отримувати більшу офіційну зарплату і платити з неї податки і внески безглуздо. Ось і нараховують собі гендиректора малих і середніх підприємств зарплату до 5 тис. грн, а головні бухгалтери “за паперами” отримують 3 тис.
Що з цим робити? Зруйнувати цю частину тіньової економіки можна тільки шляхом впровадження загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування, коли працівник частину пенсійних внесків буде відправляти в солідарну систему, а частину – на власний накопичувальний пенсійний рахунок.
Згодом ці кошти будуть інвестовані в економіку країни і по досягненню пенсійного віку виплачені в якості добавки до солідарної пенсії.
Також працівник зможе самостійно регулювати собі розмір пенсії: більше платиш внесків, більше інвестуєш – буде більше пенсія; менше платиш внесків – менше пенсія.
І тільки після введення накопичувального рівня пенсійної системи швидко зникнуть мотиви до виплати зарплати в конверті, а економіка України отримає величезний інвестиційний ресурс.
Звичайно, доведеться виконати складну і непопулярну пенсійну реформу, але іншого шляху немає. На жаль, цього поки не усвідомили в Кабміні Володимира Гройсмана.
Так, пенсійна реформа – це найбільш довгограюча реформа. Вона реалізується не за кілька років, а за десятиліття. Якщо цю реформу почати в 2019 році, то вона може закінчитися лише через 25-30 років, коли на пенсію вийде останній випускник університету, який почав працювати при чинній пенсійній системі.
І цільова аудиторія реформи – це двадцяти-тридцятирічні молоді люди, які ось-ось почали самостійно працювати.
