Жахи української медицини: найпотужніший Інститут пульмонології в СРСР потрапив у скандал

Старі матраци та меблі радянських часів, відсутність ліків та плата за госпіталізацію. Як живе колись найпотужніший Інститут пульмонології в СРСР, розповіла киянка та блогерка Олена Зінькова, яка через хворобу змушена була там лікуватися. Детальніше про реалії установи читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Запросила Зеленського полежати на ліжку

Зінькова потрапила в Інститут пульмонології Академії наук України випадково. Як вона сама розповідає, у неї виявили бактеріальну пневмонію. Жінці було дуже погано, впоратися з хворобою вдома не змогла.

Але найбільше киянку вразив стан самого медзакладу. “Я живу трохи іншим життям і ніколи раніше не потрапляла в державні лікарні. Незважаючи на те, що тут, в принципі, непоганий ремонт, у палаті на шість осіб є душ і санвузол, частина меблів ще пам’ятає СРСР. Дерев’яні ліжка, старі, брудні матраци, тумбочки, яким років по 50. Мені ще пощастило, дісталося післяопераційне ліжко, відносно сучасне, де можна підняти узголів’я”, – описує ситуацію жінка.

Такий стан лікарні настільки здивував пацієнтку, що вона написала президенту України Володимиру Зеленському.

“Я йому на сторінці в Instagram написала: “Шановний президенте, я чула, що ви хотіли заразитися коронавірусом. Пропоную вам просто приїхати в Інститут пульмонології. У мене тут є вільне ліжко, просто ляжте на нього. Подивіться, як народ лікується”, – розповіла Олена.

“Такого супу справді не їла”

Харчування в лікарні теж жахливе. Одного разу санітарки вмовили киянку сходити в їдальню й пообідати. Одна з них сказала: “Оленко, поїжте, сьогодні такий смачний суп, ви такого не куштували”.

“Коли вони насипали, дивлюся: там плаває пшоно, рівно чотири стружечки морквини, дві картоплинки й два листочки петрушки. А також жир. Оскільки я спортсменка, розбираюся в харчуванні, але це точно не соняшникова олія й не навар від м’яса, навіть не знаю, що вони туди кладуть. З’їла суп, а вони питають: “Ну як?”. Відповідаю: “Справді, я вперше поїла такого супу”, – згадує Олена.

На друге – котлета, яку не можна було розрізати виделкою, і “радянські ріжки” сірого кольору. “Не знаю, з чого вони їх роблять, усі злиплися. А котлета нагадує мастирку в рибалок”, – говорить пацієнтка.

За словами киянки, її фото в соцмережі з інституту викликали великий резонанс. Стали відгукуватися люди з різних куточків країни та розповідати, що в них відбувається з медициною.

“Написала дівчинка з Вінниці. Вона четверту добу перебуває в інфекційному відділенні. На КТ вже побачили, що це ковідне запалення легень, але нічим не лікують, тому що чекають результатів ПЛР-тесту. “Олено, я не знаю, що мені робити, я вмираю”, – пише незнайома людина”, – обурюється жінка.

За все платиш сам

Як з’ясувалося, Інститут пульмонології не належить Міністерству охорони здоров’я, а підпорядковується Академії наук України, звідти й фінансується. Точніше, зовсім не фінансується.

“Я питаю в медсестер: “Не може бути, щоб не було ліків”. Мені відповідають, що їх немає зовсім. Два роки сюди нічого не надходило. А цьогоріч їм виділили фізрозчин. І все. За кожен крок мені тут доводиться платити. Безкоштовно лікують тільки пацієнтів із туберкульозом, тому що за державною програмою боротьби з туберкульозом гроші все-таки виділяють. А якщо в тебе інші проблеми з легенями або бронхами, то все оплачуєш сам”, – пояснює Олена.

Наприклад, крім ліків, потрібно було придбати навіть плівку для рентгену. “Отримую від медсестри картоночку, на якій написано червоною ручкою: “Купити в аптеці плівку, 1 шт”. Спускаюся в аптеку, плачу 110 грн, отримую талончик: “Оплачено”. Повертаюся до відділення. У лікаря питаю: “Невже вам плівку навіть не виділяють?”. Відповідає: “Нічого не виділяють”. А таку систему з талончиками пояснює оптовою закупівлею, щоб хворі з кожним шматочком плівки не бігали, а потім вже розраховуються з аптекою”, – описує систему лікування в інституті киянка.

А якщо в людини немає коштів, то лікуватися вона просто не зможе. Олена розповіла, як стояла в черзі в поліклініці цього закладу, а попереду був літній чоловік, у якого не було грошей.

“Йому говорять: “У вас немає ПЛР-тесту на ковід, тому прийняти не можемо”. Також не мав грошей на госпіталізацію. Дістав 100 грн – все, що було. Цього вистачило тільки на картку. І він пішов”, – зазначила жінка.

Самі лікарі тут отримують зарплату 4,5 тисячі гривень. Якщо раніше медсестри, санітарки могли працювати на 1,5 ставки, то тепер в інституті просто немає пацієнтів – люди чекають із останніх сил, у них немає грошей, щоб усе оплачувати.

Медична реформа не стосується цього закладу, оскільки він підпорядковується Академії наук. “Говорять, що Супрун подавали пропозицію взяти до себе цей інститут, але вона не захотіла зв’язуватися з туберкульозними хворими. Я не розумію, держава не виділяє грошей на науку, але чому ж не виділити на лікування хворих? І як узагалі медичним закладом можуть керувати академіки та науковці?” – дивується Олена.