Весь останній тиждень плачу і кричу. За що загинув мій син ?! За їх декларації ?! За їх дикі статки ?! За цю несправедливість ?!
21 листопада 2016 року Україна відзначала третю річницю початку протестів в Києві. Кореспондент видання «ГОРДОН» поспілкувався з рідними убитих активістів Майдану і поставив їм три питання: чому винні досі не покарані, хто або що заважає слідству і що робити далі
Володимир ЧАПЛИНСЬКИЙ, 44 роки, Обухів, Київська область. Убитий 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській недалеко від виходу зі станції метро «Хрещатик». Снайперська куля потрапила в шию і застрягла під правою ключицею. Смерть наступила миттєво. Фото: з особистого архіву родини Чаплинський.
Мама Антоніна Чаплинська: – Запитайте мене, за що загинув мій син? Не знаю відповіді. Нічого немає, нічого не зроблено. Чоловік після інфаркту щотижня їздить на суди над беркутівцями. Їздить, контролює, а толку? Я раз була на суді, більше не їжджу, сказала чоловікові: «Їдь один, бо я там буду кричати, рвати й метате».
Мені боляче, що немає покараних. У нас була зустріч з генпрокурором Луценко, він багато чого обіцяв, повторював: «Я дуже стараюся, я дуже хочу». Скаржився, що це судді затягують процес. А я не вірю. Був Махніцький, потім Ярема, після Шокін, тепер Луценко. Три роки, і нічого не зроблено, жоден вбивця не посаджений.
Запитайте мене, хто їм заважає? Знову не знаю відповіді. Що влада буде говорити нам в річницю, як буде виправдовуватися? Порошенко з нами щороку зустрічався, обіцяв. Як тепер нам в очі подивиться – не знаю. Президенту такий шанс дали, все прямо в руки поклали і … ні-чо-го.
Що робити? Не знаю. Весь останній тиждень плачу і кричу. За що загинув мій син ?! За їх декларації ?! За їх дикі стану ?! За цю несправедливість ?! У мене немає слів. Мені соромно, соромно за цю державу. Ще три роки тому зовсім по-іншому було, надія була. Зараз нічого не залишилося: ні надії, ні віри.
Син часто повторював: «Мамо, все буде добре. Будемо всі жити». Я зараз нашим Обухівським хлопчикам в АТО допомагаю. Млинці з сиром напекла, сало перекрутила, волонтери повезуть. Допомагаю їм, і легше. Але за що загинув мій син ?!