В Кремлі прокинулися і знову хочуть особливий статус для Донбасу

У Росії стурбовані законом України про особливий статус Донбасу. Його прийняли в 2014 році, обмеження за часом дії становило три роки, так що 18 жовтня ця хвороба розсмокчеться автоматично. Ось в Кремлі і нервують. Без особливого ​​статусу заштовхувати Донбас назад в Україну зовсім не так цікаво.

В принципі, заради цього рядка всю пісню і писали. Крим – це мета, а Донбас – це інструмент. Який потрібно повернути в Україну з особливим статусом центру російського впливу на українську політику і за українські гроші.

Як бонус – за фактом всі роблять вигляд, що забули про Крим. Така ось путінська «багатоходівочка», де в результаті всі бонуси отримує Москва, а всі збитки і проблеми – Київ.

Отже, представник РФ в Мінській групі Борис Гризлов заявив, що Росія наполягає на тому, щоб дія закону про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей було продовжено, а сам закон доповнено положенням про його вступ в дію на постійній основі.

Давайте коротко згадаємо, про що йде мова в цьому законі? Щоб зрозуміти, чому його з великим скрипом ухвалила Верховна Рада в 2014 році і винятково на умовах тимчасової дії. Там все досить просто і сумно, тому я пройдуся основними пунктами. І почну з хорошого, звичайно. Благо, хорошого там не густо.

Перше – Росія забирає свої війська з Донбасу. Не найманців, немісцевих колаборантів, а тільки свої регулярні війська. В принципі, з хорошим у мене все. Швидко впоралися – я ж казав, що там небагато.

Тепер про погане. Амністія бойовикам. Ось так відразу і оптом – без слідства і суду. Ніхто ні в чому не винен. Створення «народної міліції», яка підпорядковується тільки місцевим вождям, а не українському МВС.

В принципі, це будуть ті ж бойовики, з тим же командуванням. Вся різниця в тому, що платити їм зарплату тепер буде не РФ, а Україна.

Такі ж незалежні там будуть суди і прокуратура. І обрані органи влади. Ну, ви здогадалися, як і кого там виберуть за активного сприяння «народної міліції». І всю цю нову місцеву владу Київ не має права розпустити.

Фінансувати за захищеною статтею українського бюджету весь цей цирк-шапіто. Включаючи не тільки перейменованих бойовиків і їх господарів, а всю бюджетну сферу. За захищеної – зверніть увагу. Тобто ми отримуємо ті ж “ДНР” і “ЛНР”, але вже в складі України і за український рахунок.

Росія від фінансування цього регіону з радістю відмовиться, а своїх грошей там не буде дуже довго – шахти затоплені, підприємства розпиляні на метал. Так, є ще вишенька на торті в форматі повного свавілля.

Ці регіони делегують своїх представників до Верховної Ради, що цілком логічно. І у цих представників буде право вето на зовнішньополітичні рішення України. Ну, всім зрозуміло, на які рішення і за чиєю командою накладатимуть таке вето. Якщо коротко – це все.

Чому цю дикість взяли в 2014 році зрозуміло. Ми були на межі переходу від агресії Росії в двох регіонах до повномасштабної війни. Рішення про великий наступ в Москві фактично приймали двічі і тільки дивом вдалося утримати ситуацію.

Детальніше про це іншим разом, але для розуміння обстановки і настрою цього достатньо. Плюс шалений тиск Німеччини і Франції на Україну – прийміть закон і погасимо конфлікт. Хоча б на три роки для перехідного періоду. Це не всі фактори, їх було набагато більше. І закон ухвалили. З неймовірним опором, під громадські протести і на три роки.

Тим паче, в нашому політикумі і близько немає тієї єдності, яка була в 2014 році. Сьогодні такий закон не пройде через Верховну Раду.

Мова навіть не про зміни до Конституції – він і як закон не набере 226 голосів. Чи проголосує БПП? Так, але не в повному складі. Тільки найвірніші президентові. З повністю атрофованим інстинктом самозбереження. Опоблок проголосує? Так, в повному складі, але їх мало. Навіть з додаванням перефарбованих депутатських груп. Батьківщина? Може бути – але їх теж мало. Народний фронт? Маю великі сумніви. РПЛ і Самопоміч – теж малоймовірно.

Так що в Мінську можна говорити про що завгодно. І навіть Порошенко може щось там комусь пообіцяти. Але на результат це не впливає. Особливо статусний Донбас в Україну не ввійде. Тому що з таким законом він схожий на отруйну котлетку. Навіть якщо дуже хочеться їсти – не можна. Бо помреш.