Олександр Притика: Чинні проблеми енергоринку породжені популізмом, непрофесіоналізмом і жадібністю представників правлячих еліт

В Україні через безглузде і безконтрольне нарощування потужностей “зеленої” генерації за вкрай високими цінами, без права їх відключати від енергосистеми, на ринку електроенергії назріла криза. Щоб її вирішити потрібно прийняти низку заходів. Про це повідомив у своєму блозі на “Цензор.нет” директор і засновник ТОВ “Нова-Енергетична-Компанія” Олександр Притика.

За його словами, в кризі винен не депутат Андрій Герус і його поправка про імпорт з Росії і не спекулянти, що заважають “виробникам” конкурувати один з одним.

“Чинні проблеми ринку породжені популізмом, непрофесіоналізмом і жадібністю представників правлячих еліт України протягом багатьох років. Ми пожинаємо плоди системних помилок, допущених в минулі роки, і намагаємося вирішити їх в сьогоденні способами, які породжують ще більші проблеми”, – зазначив він.

Притика також зазначив, що вже зараз сума взаємних заборгованостей учасників ринку, які не мають джерел погашення, становить близько 15 млрд грн. Він вказав, що велика частина цього боргу (близько 11 млрд грн) сформувалася перед виробниками “зеленої” електроенергії. До кінця року ця цифра за найбільш обережними оцінками зросте до 40 млрд грн.

“У логіці нинішнього уряду Україна повинна назавжди залишитися “енергетичним островом”, на якому “реальні пацани” будуть добувати багато дорого вугілля, “боротися” з декарбонізацією, шляхом нарощування теж дорогої сонячної генерації, балансувати проблеми, які виникають при цьому, своєю ж тепловою генерацією, турботу про долі і безпеки атомних станцій надати європейцям, натренованим Чорнобилем. Допоможуть. Нікуди не дінуться…” – прояснив Притика.

Він запропонував такий план дій:

• Дозволити НАЕК “Енергоатом” самостійно розпоряджатися своєю електроенергією, продаючи її на всіх сегментах ринку (зберігши на першому етапі чинну модель ПСО для населення).
• Виключити дотації “зеленої” генерації з чинної моделі ринку, передбачивши компенсацію різниці в цінах за рахунок спеціального фонду держбюджету.
• Законодавчо обмежити допустиму потужність включення альтернативної генерації в об’єднану енергосистему з урахуванням можливостей її балансування (накопичення) при гарантованому завантаженні 80% потужності атомних блоків.
• Для підвищення прозорості та конкурентності ринку, а також створення рівних правил для всіх учасників ринку, зобов’язати всі продажі на РДД (ринку двосторонніх договорів. – Ред.) здійснювати виключно через систему біржових аукціонів з однотипними недискримінаційними правилами торгів.
• Органам, які відповідають за держбезпеку, розібратися з чиєї вини України досі інтегрована в енергосистему країни-агресора, яка і забезпечує стабільну роботу ОЕК?
• Хто з державних діячів і посадових осіб роками саботує можливість включення нашої ОЕК до складу об’єднаної енергосистеми Європи (ENTSO).

“Східноєвропейським країнам, після розвалу СРСР, для цього знадобилося 2-3 роки. Вибирай Те…”, – підкреслив експерт.

Чому нинішня модель ринку електроенергії не працює?

Нова (європейська) модель ринку може виконувати свою функцію (баланс попиту і пропозиції за допомогою цінових індикаторів) тільки за умови відсутності перехресного субсидування одних учасників ринку за рахунок інших, а також дотримання однакових правил для всіх суб’єктів ринку.

В Україні ж обсяг перехресного субсидування на 2020 рік оцінюється в 80 млрд грн.

Тому в систему ринку був вбудований механізм ПСО (“Покладення спецiально обов’язкiв”), який зобов’язує НАЕК “Енергоатом” за собівартістю (56 коп за 1 кВт*год) продавати практично всю свою електроенергію певному посередникові ДП “Гарантований покупець”.

Далі, за задумом авторів, посередник повинен був цю електроенергію перепродати якомога дорожче, заробити прибуток і за рахунок цього забезпечити дешевою електроенергією побутових споживачів, а також розрахуватися за дорогу (в середньому 5 грн за кВт*год) “зелену” електроенергію.

Однак така модель життєздатна виключно в умовах стабільно високих цін на ринку (в ідеалі-стабільно зростаючих цін, оскільки обсяги “зеленої” енергетики постійно зростають).

Подібне було б можливо тільки в умовах старої моделі ринку, коли оптові ціни разом з доданими туди дотаціями, щомісяця встановлювалися рішенням Регулятора.

У новій же моделі між учасниками ринку розгорнувся справжнє “бій” за обсяги виробництва і споживачів.

Як наслідок, відбулося зниження цін, яке підсилилося в зв’язку з падінням попиту на електроенергію і обвалом цін на газ, що став дешевший за вугілля.