Імперативний мандат – кабала чи справедливість?
Затверджено імперативний мандат для депутатів місцевих рад, який депутати ВР не захотіли застосовувати до себе
Президент Володимир Зеленський підписав зміни до Виборчого кодексу, які були прийняті Верховною Радою минулого тижня. Однією з новел стало затвердження імперативного мандату для місцевих рад, простіше кажучи, – правил відкликання депутатів. Імперативний мандат для місцевих рад був затверджений давно, але, за словами «слуги народу» Віталія Безгіна, члена комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування фактично не працював.
Нові зміни до закону «Про статус депутатів місцевих рад» дозволяють відкликати депутата за народною ініціативою – для цього мають бути зібрані підписи виборців на території, до виборчого органу якої входить депутат. Кількість таких підписів має перевищити кількість голосів, що були за нього віддані. Це фактично вважатиметься зверненням до політсили, яка є суб’єктом висування цього кандидата. Потім скликається конференція місцевого осередку партії, яка розглядає питання щодо відкликання, і якщо дві третини делегатів проголосують «за», цю особу мають позбавити депутатських повноважень.
Фактично тепер партія самостійно може прийняти рішення про скасування депутатських повноважень, навіть якщо особа не виявляє бажання виходити з її фракції. При цьому підстави для відкликання дуже широкі – від прогулів і відсутності комунікації з виборцями до відходу від програми партії. Нагадуємо, що мова йде про місцеві ради, які вирішують явно не задачі геополітичного масштабу, тож порушення програми партії – дуже розпливчасте формулювання. Як певне послаблення закон передбачає, що імперативну норму можна буде застосувати лише через рік з початку роботи депутата.
Показово, що впровадження імперативного мандату в самій Верховній Раді, яка диктує свої правила місцевим радам, було провалено. Керівництво «слуг народу» намагалось таким чином додатково втримати свою монобільшість «в рамках» та запобігти сумно відомому з парламенту минулих скликань «тушкуванню», але після скандалу, який піднявся всередині фракції, від цієї ідеї відмовились на невизначений термін. А от щодо місцевих рад, які матимуть все більший вплив ближче до фіналу децентралізації, парламентарі цей фінт вирішили застосувати.
Тим більше, паралельно вони вирішили, що «партизація» місцевих виборів, тобто заборона мажоритарки, починається з громад, де мешкає більше 10 тис. виборців. Це робить імперативний мандат ще більш потужним інструментом впливу на місцевий депутатський корпус. Який, що вже гріха таїти, зазвичай далекий від партійних процесів і формує свої союзи, без врахування ідеологічних рознарядок з центру.
Але навіть з урахуванням цих вад нашої молодої демократії, Україна, по суті, йдє всупереч європейським трендам. На континенті таке «закабалення» депутатів майже не зустрічається, більш того, плани запровадження імперативного мандату були розкритиковані європейськими інститутами, зокрема, Венеційською комісією. Проте у нас свій шлях.