Відомі українці розповіли, чи підтримують вони протести з вимогою імпічменту Порошенка

Журнал Новое Время розпитав відомих співвітчизників, що вони думають про протести з вимогою імпічменту президента України, останній з яких 10 грудня став наймасштабнішим за чотири з половиною роки.

Людмила Горделадзе, директор київського кінотеатру Жовтень

Я – за закон про імпічмент. Верховна Рада повинна була давно його запропонувати і прийняти. Але жоден український президент на це не погоджувався. Якщо тепер такий закон буде прийнятий, ситуація увійде в законне поле.

А поки що це – буза. А Саакашвілі – герой. Як там у Висоцького? “Справжніх буйних мало, ось і немає ватажків”. Підняти народ може. А до світлої мети привести – навряд чи. Лідерами повинні бути українці. А то виходить історична аналогія: “Приходьте, Рюрики, нами правити!”

Йосип Зісельс, голова Асоціації єврейських організацій та громад України

Дуже цікаво розібрати структуру людей, які вийшли на цю акцію. Тому що там зібралася дуже нерівномірна публіка.

Втім, там є щирі люди, які завжди приєднуються до подібних акцій. Оскільки вони незадоволені ситуацією, черговий раз розчаровані в революції, і вони хочуть швидких змін. Але, на жаль, у цій країні, з такою історичною традицією, із трьома сотнями років колоніальної історії та іншим не може бути швидких змін. І всі, хто обіцяють швидкі зміни, – а багато з тих, хто очолювали ходу і ці мітинги, кажуть, що можуть зробити швидко добре, – вони брехуни. Це популізм чистої води, їхні обіцянки нікуди не годяться.

Але, як я сказав, є щирі люди, які дійсно обурені нашим життям. Мене теж багато що обурює, але розуміння, що швидко не можна, дозволяє мені терпіти далі.

Водночас я не оперую поняттям імпічменту, мені не здається реальним взагалі його здійснення у нашій країні. Ця процедура абсолютно не відпрацьована, вона жодного разу не застосовувалася – навіть загрози її не було, були гасла, були вимоги, але не було реальної загрози, як, наприклад, у США. Тому я не бачу імпічменту.

Олександр Хижняк, науковий співробітник Інституту фізіології ім. Богомольця НАН України, кандидат медичних наук

Усі знають крилату фразу шотландського філософа Томаса Карлайла про тих, хто задумує революції, хто їх робить і хто користується плодами. Останнім часом навіть для прихильників влади стало очевидно, що президент Порошенко та його оточення є лише користувачами плодів Майдану.

На [вуличних] акціях я спостерігаю, що найбільший відгук у масах зараз знаходить гасло “Імпічмент!”, який артикулює бажання людей усунути від влади рядових клептократів. На цьому тлі команда, яка формується навколо Саакашвілі, зі своїм пассіонарним поривом і незаперечними досягненнями в минулому, виглядає як приклад героїв, про яких писав Карлайл, тих, які мають достатній запас енергії, щоб змінити хід історії і тим самим назавжди до неї увійти.

Олена Білозерська, боєць Української добровольчої армії, блогер

У цілому до ситуації, що склалася, ставлюся негативно, тому що з боку вона виглядає абсолютно штучною, ніби спеціально створеною для того, щоб дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію у країні, яка воює.

Спаведливо буде згадати – першопричиною тут [став] президент, який, почавши переслідувати не ворогів, а політичних опонентів, сильно підставився і дав опозиції привід для масових протестів, які можуть погано закінчитися.

Альона Шкрум, народний депутат від ВО Батьківщина

Якщо ми не хочемо постійних революцій та закликів до повалення державної влади і перевиборів, то єдиний законний спосіб контролювати президента – це закон про імпічмент.

Олександр Сугоняко, президент Асоціації українських банків

Відігнати Порошенко від корита – це мета? Та я ще у грудні 2013 року у Facebook писав: ну, виженемо ми Януковича, і на його місце прийде такий самий. Адже проблема не в тому, щоб поміняти. Українці довели, що проблеми поміняти навіть Януковича немає. Проблема в тому, щоб розібратися і зрозуміти, що, навіщо і як потрібно робити, щоб в Україні завтра стало добре.

І навіть якщо хтось морочиться з цими акціями і каже, що нам потрібно, щоб був закон про імпічмент. Та приймемо ми цей закон без проблем. Зрозумійте, це ж не головні проблеми, це маргінес реальних політичних українських завдань.

Андрій Кокотюха, письменник, кіносценарист

З таким самим успіхом можна щотижня проводити марш за повернення Криму з понеділка або проти голосування за гречку. Імпічмент – це не лише і не стільки закон. Це ще інша, не така як в Україні і пострадянських країнах у цілому, політична культура, інший, більш якісний устрій суспільства.

Президент США Річард Ніксон був на межі, він дістав американців явними порушеннями. А Білл Клінтон змушений був виправдовуватися за історію з Монікою Левінські, теж будучи на межі. Імпічмент Дональду Трампу реальніше за імпічмент Петру Порошенку.

І найважливіше: українці через 100 днів після обрання президентом умовного Вакарчука теж вийдуть маршем, вимагаючи імпічменту вже йому.

Отже, спершу потрібен відповідний закон. Потім – прецедент. І все це потрібно замішати на сакральності президентської влади. Яка в нас у суспільстві давно відсутня. Якщо не зважати на думку тієї частини суспільства, яка вибирає не президента, а царя.

Юрій Володарський, письменник

Конфлікт Порошенко-Саакашвілі нагадує непристойну приказку про інтимні стосунки жаби та гадюки: обидві сторони ведуть себе препаскудно.

Президент, імітуючи реформи, перешкоджаючи роботі антикорупціонерів і намагаючись знищити політичного супротивника, наступає на ті самі граблі, по яких, як по пеньках, скакав його попередник-втікач.

Колишній губернатор, плекаючи своє непомірне самолюбство, розгойдує ситуацію, що загрожує серйозним ризиком для ослабленої війною держави, що роздирається конфліктами.

Звісно, можна жартувати, що в Україні чотири пори року – весна, літо, осінь і революція, але реальність полягає в тому, що ще однієї масштабної заварухи країна може не пережити.

Енріке Менендес, співзасновник гуманітарної організації Відповідальні громадяни, блогер

Я не люблю чинну владу, бо вважаю, що вона така ж злодійкувата, як і минула. До того ж вона саботує можливості врегулювання конфлікту на Донбасі. Але я точно проти хаотичного протесту імені Саакашвілі. У нього немає ніякої розумної альтернативи, а нові потрясіння нашій країні не потрібні.

Єдине, чого я хочу, щоб весь процес ішов законно, з дотриманням Конституції. Суспільство повинно мати можливості контролю влади, але радикалізація протестів не принесе користі людям.

Наша головна проблема – відсутність культури діалогу. Вміння розмовляти з тими, хто не поділяє наші погляди. Це вже принесло нам чимало лиха. Якщо не навчимося зараз – ділити буде вже нічого.

Алекс Ліссітса, гендиректор компанії ІМК, президент асоціації Український клуб аграрного бізнесу

Думаю, це чергова піар-акція, яка нічим не закінчиться. Складно сказати, чи потрібен імпічмент чи не потрібен. Очевидно, що якісь протестні настрої в суспільстві є. Але з іншого боку, наш човен зараз перебуває у настільки бурхливих водах, що потрібно думати як владі, так і опозиції, яким чином виходити з цієї ситуації.

Адже навіть прийняття нового бюджету в парламенті показало, що влада знаходиться дуже далеко від реалій. А це дуже небезпечно. І тим не менше розгойдування човна триває. А це дуже негативний меседж як для нашого бізнесу, так і для потенційного міжнародного інвестора. Оскільки в останні 3-4 тижні в усіх солідних західних ЗМІ Україна проскакує лише в негативному світлі. І це завжди для всіх дуже погано – для влади, для суспільства і для країни.

Єфрем Лукацький, фоторепортер, фіналіст Пулітцерівської премії

Як журналісту, який володіє інформацією і знає, хто за цим стоїть, до чого це призведе, мені не подобається марш за імпічмент.

Як киянин підтримую рішення городян висловити свою думку на швидких президентських виборах у 2019 році.

Сергій Марченко, провідний експерт ринку праці

Протиборчі сторони ніби змагаються: хто збреше ефектніше і безсоромніше. І якщо лукавство влади було прогнозованим, брехня лідерів протестів стала неприємним сюрпризом.

Упевнений, високих цілей такими методами не досягнути. Коли починаєш брехати, дуже складно зупинитися. Далі почнеться черговий потік брехні, виправданий революційною доцільністю. Це не той шлях, який потрібен Україні.

Події останніх днів показують, наскільки великий протестний потенціал суспільства. Більше того, він наростає. І лише моральна нечистоплотність лідерів заважає йому перетворитися на щось, по-справжньому серйозне.

Тому, мені здається, у Порошенка почнуться серйозні проблеми, коли на горизонті з’явиться опозиційний політик, який не стане брехати, а буде говорити з виборцями як з нормальними, розумними людьми.