Справа ТЕС: Верховний суд вважає, що є підстави для розгляду касаційної скарги

Історія цієї справа дуже давня і тягнеться ще з початку 2018 року. Однак зараз мова йде про рішення Переяслав-Хмель­ниць­кого міськрайонного суду Київ­ської області від 3 жовтня 2019 року за позовом місцевої активістки Олени Гичко, яка позивалася до ТОВ “Україн­ська будівельно-техначна експертиза” та ТОВ “Енергопромислова група “Югенергопромтранс” про виз­нання їх дій та експертного звіту неправомірними і скасування останнього.
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд ВІДМОВИВ Олені Гичко в задоволенні позовних вимог ПОВНІСТЮ своїм рішенням від 3.10.2019 року. Таку ж відмову було отримано й 15 січня 2020 року в Київському Апеляційному суді. Однак позивач не зупинилася та подала касаційну скаргу до Верхов­ного суду. 7 лютого цього року касаційну скаргу було прийнято до розгляду, бо наведені в ній “доводи містять підстави, передбачені ч.2 ст 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження” .
Наша редакція, вважаючи дану справу цікавою для всіх своїх читачів та переяславців, вирішила опублікувати повний текст касаційної скарги Олени Гичко. Принаймні, для розуміння про що саме йдеться.
“Позивач звернулася до суду про визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза» (Відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Юге­нер­гопромтранс» (Відповідач 2) неправомірними, просила визнати недійсним та скасувати експертний звіт від 02 серпня 2016р №7-099-16-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5000кВт в м.Переяславі-Хмельницькому Київської області» (Експертний звіт).
3 жовтня 2019р Переяслав-Хмель­ницький міськрайонний суд виніс ріше­ння по справі №373/239/18, яким у задоволенні позовних ви­мог ВІДМОВИВ.
Позивач не погодилася з Рішенням і подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати Рішення і прийняти НОВЕ про задоволення позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 р апеляційну скаргу залишено без задоволення, РІШЕННЯ БЕЗ ЗМІН.
Для отримання повного тексту ріше­ння Позивач звернулася до Київського апеляційного суду 15 січня 2020р і отримала Постанову наручно 23 січня 2020р.
Позивач звернулася до суду з ме­тою забезпечення дотримання на­ціонального природоохоронного законодавства у зв’язку з порушенням Від­повідачами національного законодавства у сфері довкілля. Позивач звернулася за захистом особистого суб’єктивного цивільного не­май­нового права на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
Дана справа має виняткове значення для Позивача, яка захищає свої інтереси проживати в ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОМУ МІСТІ, мати безпечні для жи­ття і здоров’я умови проживання, отримувати достовірну інформацію про дов­кілля, приймати участь в обговоренні планування будівництва екологічно-небезпечних об’єктів у своєму місті.
Дана справа становить значний суспільний інтерес, підтвердженням є ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2020р по справі №640/12324/19, підтвердженням є протокол громадських слухань від 24.05.2015р, підтвердженням є наявність судових справ №810/1110/18, №640/351/20, №640/4436/19, №320/5468/18, №826/10603/17.
Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Оскільки, твердження суду першої інстанції та твердження суду апеляційної інстанції, що право на доступ до правосуддя не є абсолютною та необмеженою категорією з позиції практичного забезпечення, оскільки існують законні обмеження цього права, які встановлені крізь призму дотримання одного з визначальних елементів верховенства права – принципу правової визначеності, є незаконними, не містить посилань на нормативно-правові акти, які містять положення про законні обмеження цього права», «призму дотримання».
Суди НЕВІРНО застосував «призму» права і не взяли до уваги, що Орхуська Конвенція не потребує будь-яких послаблень існуючих прав на доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються нав­ко­лишнього середовища – ч.6 ст.3 Орхуської Конвенції.
Суди БЕЗПІДСТАВНО визнали не­нале­жним способом захисту позовні вимоги про визнання дій Відповідачів неправомірними та визнати недійсним і скасувати Експертний звіт.
Справа №373/239/18 містить правову проблему і розгляд касаційної скарги забезпечить розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики. Позивач оскаржує Рішення та Постанову повністю.
НЕПРАВИЛЬНЕ застосування су­дом першої інстанції та судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального пра­ва полягають в наступному:
1. Позовні вимоги про визнання дій Відповідачів неправомірними є належним способом захисту прав Позивача.
Вимога визнати недійсним та скасувати експертний звіт від 02 серпня 2016р №7-099-16-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5000кВт в м.Переяславі-Хмельницькому Київської області» (Експертний звіт) є належним способом захисту прав Позивача.
Теплоелектростанція відноситься об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку – п.1 постанови КМУ №808 від 28.08.2013р «Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку».
Пунктом 3 ст.9 Орхуської Конвенції на її договірні Сторони покладаються зобов’язання забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства. При цьому, відповідно до Орхуської Конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля з метою забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
САМЕ З ТАКОЮ ВИМОГОЮ ПОЗИВАЧ ЗВЕРНУЛАСЯ ДО СУДУ.
В той же час твердження суду першої інстанції та твердження суду апеляційної інстанції, що право на доступ до правосуддя не є абсолютною та необмеженою категорією з позиції практичного забезпечення, оскільки існують законні обмеження цього права, які встановлені крізь призму дотримання одного з визначальних елементів верховенства права – принципу правової визначеності, є незаконним, не містить посилань на нормативно-правові акти, які містять положення про «законні обмеження цього права», «призму дотримання».
Тому суди НЕВІРНО застосували «призму» права і не взяли до уваги, що Орхуська Конвенція не потребує будь-яких послаблень існуючих прав на доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища – ч.6 ст.3 Орхуської Конвенції.
Ст.16 ЦК України не містить вичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. В ній вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначений законом випадках.
Отже беззаперечним законним правом на оскарження дій, визнання дій неправомірними, оспорювання порушення національного законодавства у сфері довкілля є Орхуська Конвенція, положення якої не суперечить ст.16 ЦК України у редакції чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції.
Правомірність позовних вимог підт­верджує ст.67 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» — спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом.
Екологічні права громадян забезпечуються невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища – п. «е» ст.10 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».
У наступному номері ви дізнаєтеся, на які саме порушення вказує Позивач, щоб мати уявлення, про що саме йдеться.