Стоп шкільний терор. Як зупинити дитяче насилля (дослідження)

80% школярів зіштовхуються з боулінгом – проявами агресії, залякування та цькування

Один з найвідоміших соціологів Толкотт Парсонс зазначав, що особистість є причиною та наслідком усіх змін у суспільстві. Але особистість не може існувати незалежно від колективу, а колектив у свою чергу, визначається особистісними характеристиками його членів.

Тому апріорі дитині, як соціальній істоті, властиві два прагнення – перше – це бути приналежним до певної групи, соціуму, а друге – взаємодіяти та змінювати його відповідно до своїх цінностей, інтересів та уявлень про справедливість та ієрархію.

Булінг – здійснення тривалого фізичного або психологічного насилля, яке не має характеру самозахисту, з боку одного індивіда або цілої групи щодо іншого індивіда

Та якщо у дорослому віці більше значення мають соціальні норми та досвід, то для дітей ці правила поведінки у соціумі ще не сформувались. Вони формуються через запозичення не лише із життя дорослих (калькування), а й від основного природного інстинкту – самозбереження. Методи, якими буде реалізований інстинкт самозбереження, можуть бути різними. У тому числі й через встановлення ієрархії, нерівності, домінування, покори, протесту, запровадження системи свій/чужий, визначення рольових функцій кожного члена колективу, формування інтересів власної групи та протидії зовнішньому впливу, фізичного чи психологічного насилля та самоізоляції.

40% дітей соромляться говорити про цькування, а 22% вважають, що це – нормальне явище

Підлітковий вік, у якому застосовуються найагресивніші форми булінгу, – найскладніший вік, але, водночас, найважливіший період для формування особистості. Діти у цьому віці надзвичайно емоційні, а тому – різкі. Через це їм властива схильність до різких кроків та крайнощів – у тому числі й до жорстокості – психологічного та фізичного насилля щодо членів власних колективів.

2-2,5 тис. дітей в Україні намагаються щороку покінчити життя самогубством

Відповідно до статистичних та соціологічних досліджень зарубіжних учених, шкільний булінг переживають від 4% до 50% дітей. Це може бути і ситуативні знущання, і дискримінація, яка носить системний характер. За даними опитування дітей на сайті KidsPoll, у 15% булінг мав системний характер. Постійно займаються булінгом близько 20% дітей.

Діти одночасно переживають як період формування власного «я», так і формування цінностей та моделей поведінки у суспільстві

В Україні через ескалацію «дорослого насилля» ситуація може бути ще гірша. І це підтверджують дослідження ЮНІСЕФ. Так, відповідно до опитування проведеного у лютому 2017 року, 67%, тобто дві третини дітей протягом останніх трьох місяців зіштовхувались з переслідуваннями. При цьому 24%, тобто кожна четверта дитина, за цей же період, ставали жертвами булінгу.

За результатами 2016 року вперше за час війни зросла кількість сімей в Україні, в яких застосовується насилля

За даними Д. Марцинковського, в Україні 80% дітей до 15-ти річного віку зіштовхувались з проявами цькування – чи як спостерігачі, чи як жертви, чи як ініціатори переслідувань. І близько 8% є хронічними жертвами, тобто піддаються булінгу декілька разів на тиждень.

Інформаційна революція поглибила розрив між поколіннями

Дещо інші дані демонструє дослідження, яке проводилось ВООЗ у 2013-2014 роках, та було презентовано у доповіді Організації в 2016 році. Відповідно до нього, Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн по відсотку жертв булінгу серед 15-ти річних (9% дівчат та 11% хлопців). Одні з найбільших показників фіксуються в Росії (12% та 15% відповідно) та Литві (22% та 29%).

В Україні лишається домінуючою каральна система виховання, яку дитина калькує та переносить на всі інші стосунки

Фактично, ми зіштовхнулись з необхідністю обрати нову модель виховання дитини, а практично – формування нового члена суспільства. Ця модель, по-перше, має сприяти соціалізації такої особистості, яка б відповідала вимогам сучасності. По-друге, – дозволяти дітям проявляти власне «я». І по-третє,  – впроваджувати ненасильницькі та депопуляризувати насильницькі моделі поведінки. Важливою особливістю сьогодення є формування нового суспільства,  для якого традиційними стануть не пасивність, а розуміння особистістю своєї ролі у громадянському суспільстві. Тому, дорослі мають позбутись крайнощів – як «категоричності», так «вседозволеності».

12,5 хвилин щодня – світова практика спілкування батьків з дітьми

Зміна цінностей. Поширення цінностей індивідуалізму, прагматизму та меркантилізму на ґрунт, який базувався на цінностях сім’ї та егалітаризму, призводить до конфлікту ролей. Батьки намагаються заробити гроші, у той час як діти залишаються покинутими. Не сформована традиція виховання у таких умовах дає суттєві прогалини – діти займаються самовихованням, а тому їх цінності значною мірою будуть відрізняться від цінностей батьків. Конфлікт між поколіннями зростає. Йдеться не лише про традиційний конфлікт. Але й уже про конфлікт різних цінностей. Не відбувається успадкування традицій. Діти виховуються на потоці інформації з інтернету та від своїх ровесників. Батьки не приділяють уваги дітям.

За даним ВООЗ, Україна займає 7 місце  світі за кількістю переслідувачів та 9 місце – за кількістю жертв цькування серед 15-ти річних

Показовим для соціалізації дитини є і позиція дорослих (не батьків) під час цькування. Як правило, булінг відбувається без присутності дорослих. Але, як свідчать жертви, навіть присутність дорослого не вирішує проблеми. В більшості випадків дорослі просто ігнорують факти насилля між дітьми. І лише третина дорослих, які опинились в таких ситуаціях, стають на бік жертви.

Жорстокість в Інтернеті зростатиме доти, доки існуватиме попит на відповідний контент

По-перше, таке ігнорування проблеми насилля над дітьми дорослими сприяє формуванню недовіри дітей до старшого покоління (у тому числі й до вчителів та батьків). А по-друге, це ще більшою мірою закріплює в дитини, над якою знущаються, статус жертви. По-третє, байдужість виправдовує тих, хто кривдить, говорить про допустимість такої поведінки. І у контексті соціалізації це формує апатичну поведінку серед українців. Вони можуть співчувати жертві, але не допомогти. І акти насилля, що відбуваються щодо інших людей, можуть бути проігноровані.

Українець розуміє нерівність у цілому та необхідність надання рівних можливостей для всіх, але на персональному рівні – не приймає «інших» людей

Таким чином, насилля серед дітей перебуває у подвійній залежності від насилля серед дорослих. З одного боку, дорослі своєю поведінкою формують відповідну поведінку в своїх дітей. З іншого боку, ті норми, які діти вбирають у себе, у тому числі й через взаємини у дитячому колективі, визначають їх поведінку в дорослому житті.