СПРАВА ТЕС: ВЕРХОВНИЙ СУД ВВАЖАЄ, ЩО Є ПІДСТАВИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Історія цієї справа дуже давня і тягнеться ще з початку 2018 року. Однак зараз мова йде про рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 3 жовтня 2019 року за позовом місцевої активістки Олени Гичко, яка позивалася до ТОВ “Українська будівельно-техначна експертиза” та ТОВ “Енергопромислова група “Югенергопромтранс” про визнання їх дій та експертного звіту неправомірними і скасування останнього.
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд ВІДМОВИВ Олені Гичко в задоволенні позовних вимог ПОВНІСТЮ своїм рішенням від 3.10.2019 року. Таку ж ВІДМОВУ було отримано й 15 січня 2020 року в Київському Апеляційному суді. Однак позивач не зупинилася та подала касаційну скаргу до Верховного суду. 7 лютого цього року касаційну скаргу було прийнято до розгляду, бо наведені в ній “доводи містять підстави, передбачені ч.2 ст 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження” .
Наша редакція, вважаючи дану справу цікавою для всіх переяславців, вирішила опублікувати повний текст касаційної скарги Олени Гичко. Принаймні, для розуміння про що саме йдеться.
(Продовження. Початок у №4)
Суд першої інстанції встановив порушення законодавства, суд апеляційної інстанції підтвердив порушення законодавства, але ВІДМОВЛЯЮЧИ у задоволенні позовних вимог, СПРИЯЛИ уникненню відповідальності Відповідачів за порушення законодавства, за порушені права Позивача.
Крім того, навіть у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. – ч.2 ст.5 ЦПК України. Позивач наголошує, що захищає особисте суб’єктивне цивільне немайнове право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
В порушення ч.2 ст.5, ст.263 ЦПК України, п. «е» ст.10 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ч.6 ст.3 Орхуської Конвенції Рішення та Постанова є незаконними і необгрунтованими, прийняті з порушенням норм процесуального права. Рішення та Постанова підлягають скасуванню та прийняттю нового рішення, яким позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.
2.Суди встановили, що ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» (Відповідач 2), не вжила всіх необхідних заходів та форм для належного інформування громадськості при проведенні планової діяльності з будівництва електростанції на біомасі, встановленою потужністю 5000кВт в м.Переяслав-Хмельницькому Київської області (абз.6 арк.11 Рішення, абз.5 арк.13 Постанови).
Суд апеляційної інстанції підтвердив, що на час спірних правовідносин на виконання п.1.6 ДБН А.2.2-1-2003 замовник і виконавець ОВНС повинні були скласти і опублікувати Заяву про наміри із зазначенням переліку очікуваних впливів планової діяльності. Згідно з п.1.10 ДБН А.2.2-1-2003 матеріали врахування громадських інтересів повинні містити: відомості про опублікування в засобах масової інформації Заяви про наміри і проведення громадських обговорень; письмові та інші документи звернень громадян; перелік матеріалів, представлених з боку замовника і виконавця ОВНС на розгляд місцевого населення …. (абз.1, абз.3 арк.13 Постанови).
В апеляції Позивач категорично заперечувала, що публікацію в газеті «Вісник Переяславщини» №35 від 17.05.2016р оголошення про проведення 24.05.2016р громадських слухань, щодо будівництва теплової електростанції на біомасі потужністю 5000 кВт можна розцінити, як заяву про наміри будівництва, яка містить відомості про об’єкт.
Викладеним доводам суд апеляційної інстанції не дав правової оцінки і безпідставно продублював дане твердження в Постанові (абз.6 арк.13).
У суду відсутні повноваження «розцінювати», оскільки заява про наміри або відповідає ДБН, або не відповідає ДБН. А те що заяви про наміри не було підтверджено в Рішенні (абз.7 арк.11) і Постанові (абз.6 арк.13): «Проте, зміст цієї публікації є занадто обмеженим та не містить переліку очікуваних впливів планової діяльності, як то передбачено п.1.6 ДБН аби громадськість була готова до їх обговорення, в тому числі і шляхом проведення громадських слухань».
Позивач наголошує, що на громадських слуханнях повинні обговорюватись матеріали ОВНС, а матеріали ОВНС були відсутні у вільному доступі для мешканців міста. Підтвердженням цього є лист Переяслав-Хмельницької міської ради від 07.06.2018р №20-22-482 – п.4 том 5 проектної документації «Оцінка впливу на навколишнє середовище» ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» до Переяслав-Хмельницької міської ради та її виконавчих органів не направлявся (арк.199 т.1); відповідь ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» від 10.10.2018р №159/04 (арк.228, арк.265 т.1): Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» розглянуло Вашу заяву від 01.10.2018р з вимогою надати завірену копію том 5 проектної документації «Оцінка впливу на навколишнє середовище». За результатами повідомляємо наступне: … даний документ є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» і складає комерційну таємницю.
В судовому засіданні апеляційного суду Позивач наголошувала про відсутність доступу до матеріалів ОВНС і було дивним запитання судді по завершенню, чому я не надала матеріали ОВНС. При наявності таких доказів, суди безпідставно встановити дотримання п.1.9 ДБН А.2.2-1-2003 (абз.9 арк.11 Рішення, абз.8 арк.13 Постанови).
Сутнісною основою незаконності обох оскаржуваних рішень в аспекті неправильного застосування норм матеріального права є системна помилка суду першої та апеляційної інстанції в оцінці наявної у справі доказової бази.
Обидві судові інстанції доказові матеріали аналізували вкрай поверхнево та однобічно, приходячи до суперечливих висновків, а частина доказових матеріалів в аналізі взагалі не згадали.
В Рішенні і Постанові містяться протиріччя: твердження в абз.10 арк.11 Рішення (абз.9 арк.13 Постанови), спростовує твердження абз.9 арк.11 Рішення (абз.8 арк.13 Постанови): В суді не встановлено, що відповідач створив умови для доступу громадськості до письмових матеріалів ОВНС, аби кожен бажаючий міг задати питання та висловити свої зауваження.
Наступне речення: Водночас, зі змісту протоколу громадських слухань, чітко вбачається, що громадськість не була зацікавлена в обговоренні проекту будівництва, вона у своїй більшості, як і позивач в суді, виступила проти такого будівництва за будь-яких умов, будучи переконаною, що будівництво ТЕС та її експлуатація створить небезпеку навколишньому середовищу.
Абсолютна невідповідність законодавству. Я та інші мешканці повинні отримати доступ до матеріалів ОВНС і потім обговорювати, а не вірити словам представників, які, як виявилось, вводили в оману Позивача та інших мешканців міста.
Позивач надзвичайно детально обгрунтувала і в матеріалах справи є наявною достатня доказова база, що будівництво ТЕС та її подальша експлуатація створює небезпеку її життю та здоров’ю, та навколишньому середовищу і термін «за будь-яких умов» є не коректним.
На арк.11-12 Рішення (абз.1 арк.14 Постанови): Не переконала громадськість і публікація 01.08.2017р в газеті «Вісник Переяславщини» статті виконавчого директора ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» в доступній для громадськості формі детально були викладені основні положення ОВНС при проектуванні, будівництві та експлуатації електростанції на біомасі в м.Переяслав-Хмельницькому Київської області.
Знову про якусь, не передбачену законодавством, «доступну форму» і повне спростування попереднього абзацу наступним (абз.1 арк.12 Рішення, абз.2 арк.14 Постанови): Ця стаття була надрукована через рік після того, як ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» склала Експертний звіт за матеріалами проекту будівництва електростанції на біомасі встановленою потужністю 5000 кВт в м.Переяслав-Хмельницькому, що виключило обговорення громадськістю положень ОВНС та подальше їх врегулювання з урахуванням зауважень громадськості.
Наступне, абз.2 арк.12 Рішення( абз.3 арк.14 Постанови): відповідач ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» перед проведенням експертизи проекту будівництва не в повній мірі виконав вимоги законодавства та нормативно-правових актів щодо належного інформування громадськості про планову діяльність будівництва ТЕС та не створив належних умов для забезпечення прав громадян, в тому числі і позивачки, на участь в обговоренні ОВНС.
Встановивши такі обставини, в аспекті неправильного застосування норм матеріального права через системну помилку судів в оцінці наявної доказової бази Позивачу неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання дій ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» неправомірними:
– у зв’язку з порушенням пунктів 1.6, 1.10 ДБН А.2.2-1-2003;
– у зв’язку з відсутністю публікації «Заяви про наміри», відсутністю публікації про планову діяльність;
– у зв’язку з порушенням права позивача брати участь у процесі підготовки матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище;
– у зв’язку з порушенням права позивача на доступ до інформації та на участь у процесі прийняття екологічно значимого рішення на порушення права на безпечне життя та здорове довкілля;
– порушенням пункту б) ст.3 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» — гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;
– порушенням пункту ж) ст.3 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» — гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;
– порушенням ст.9 «Екологічні права громадян України», ст.10 «Гарантії екологічних прав громадян» ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»;
– порушенням п.17 «Порядку затвердження проектів будівництва і проведення експертиз» затвердженого постановою КМУ від 11 травня 2011р №560.
Неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання дій ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» неправомірними:
– у зв’язку з порушенням пунктів 1.6, 1.10 ДБН А.2.2-1-2003;
– у зв’язку з використанням в Експертному звіті неправдивої інформації стосовно публікації «Заяви про наміри» у місцевих засобах масової інформації: в газеті «Вісник Переяславщини» №35 (11896) від 17.05.2016р та публікації по планову діяльність в газеті «Вісник Переяславщини» №37 (11898) від 24.05.2016р (стаття «Перспективи»);
– у зв’язку з використанням звіту оцінки впливу на навколишнє середовище без урахування інтересів Позивача;
– порушенням п.17 «Порядку затвердження проектів будівництва і проведення експертиз» затвердженого постановою КМУ від 11.05 2011р №560.
– порушенням пункту б) ст.3 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» — гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;
– порушенням пункту ж) ст.3 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» — гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;
– порушенням ст.9 «Екологічні права громадян України», ст.10 «Гарантії екологічних прав громадян» ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»;
Позивачу неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання Експертного звіту недійсним, про скасування Експертного звіту.
Неправильне визначення відповідно до встановлених судами обставин правовідносин призвело до прийняття незаконних та необгрунтованих Рішення та Постанови.
Неправильне застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень повністю та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
3. В апеляційній скарзі Позивач вказувала, що в абз.2 арк.6 Рішення неправомірно вказано, що в статті під назвою «переяславці за чисте повітря. А хто сказав, що енергетики проти» в доступній для громадськості формі детально викладені основні положення ОВНС при проектуванні, будівництві та експлуатації електростанції на біомасі в м.Переяслав-Хмельницькому Київської області. Повторюється на арк.11-12 Рішення: Не переконала громадськість і публікація 01.08.2017р в газеті «Вісник Переяславщини» статті виконавчого директора ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» в доступній для громадськості формі детально були викладені основні положення ОВНС при проектуванні, будівництві та експлуатації електростанції на біомасі в м.Переяслав-Хмельницькому Київської області.
Порушено ст.77 ЦПК України – належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В матеріалах справи відсутня ОВНС (Оцінка впливу на навколишнє середовище), суд не ознайомився з відповідним доказом в повному обсязі і дійшов висновків в порушення ст.80 ЦПК України.
Законодавством не передбачено ознайомлення громадськості з ОВНС шляхом публікації статей в ЗМІ. Відповідна процедура чітко передбачена ДБН А.2.2-1-2003 та передбачена постановою КМУ від 29 червня 2011р №771 «Про затвердження Порядку залучення громадськості до обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на стан довкілля». Позивач повинна була мати доступ до матеріалів ОВНС, але мої права були порушені.
Позивач подала клопотання про витребування ОВНС, але ухвалою від 11 грудня 2018р (арк.24-25 т.2) було неправомірно відмовлено і Позивач в цій частині оскаржувала ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 11 грудня 2018р. по справі №373/239/18.
Викладеним доводам суд апеляційної інстанції не дав правової оцінки, порушив ч.1 ст.367 ЦПК України, не перевірив законність і обгрунтованість Рішення.
Має місце неправильне установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у витребуванні доказів. Має місце порушення норм матеріального права в неправильній оцінці доказової бази. Має місце порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
4. Неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання дій ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» неправомірними у зв’язку з веденням Позивача в оману шляхом публікації в газеті «Вісник Переяславщини» №21 від 21 березня 2017р «Будують не ТЕЦ, а деревообробне підприємство».
Позивач наголошувала, що саме ця публікація ввела її в оману, приспала її пильність, пов’язану з будівництвом ТЕС. Позивач подавала клопотання про допит директора Куковальського В.О., дане клопотання не було задоволено.
Позивач вказувала, що 30 травня 2017р директор Куковальський В.О. особисто підтвердив, що саме таку інформацію він надав, але при цьому він також підтвердив, що турбіну нікуди з території будівництва ТЕС не вивозили і в Смілі не монтували.
Обставина про введення Позивача в оману була доведена. Суди, встановивши (абз.7 арк.12 Рішення, абз.8 арк.14 Постанови), що той факт, що викладена в публікації інформація не була спростована чи розтлумачена ТОВ «ЕПГ«Югенергопромтранс», означає, що відповідача цілком влаштовувала думка громадськості, що складається після такої публікації – неправомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про введення Позивача в оману.
Рішення та Постанова ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, в задоволенні позовних вимог відмовлено неправомірно.
5. Висновок від 15.12.2017р №06-2-04/5929 Департаменту екології та природних ресурсів КОДА є неналежним доказом оскільки виконаний після оскаржуваного Експертного звіту. Порушено ч.4 ст.77 ЦПК України, має місце неправильне дослідження та оцінка доказів. Суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів.
Теплоелектростанція належить до ІV категорії складності. У відповідності ч.4 ст.31 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» обов’язковій експертизі підлягають проекти будівництва об’єктів, які належать до ІV категорії складності – щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, …безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення.
Механізм затвердження проектів будівництва і проведення їх експертиз визначає Порядок №560 від 11 травня 2011р постанова КМУ. У відповідності п.6 Порядку мета проведення таких експертиз є визначення якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, …, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, … безпеки… Експертиза є завершальним етапом розроблення проектів будівництва.
Оскаржуваний Експертний звіт не відповідає цій меті. Відповідач на вимогу суду не надав доказ про залучення експертів, які відповідали за розгляд питань про екологічну безпеку електростанції. Такі докази витребовувались двічі (арк.24-25 т.2) і в ухвалі від 09 січня 2019р вказано, що такої інформації до суду не надійшло.
Викладене залишилось поза увагою суду першої інстанції, викладеним в апеляції обставинам суд апеляційної інстанції не дав правової оцінки, доводи Позивача залишились поза межами об’єктивного суддівського аналізу в обох оскаржуваних рішеннях. Має місце неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи. Суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Викладені в абз.6 арк.10 Рішення вимоги ДСТУ-Н Б А 2.2-102012 («Настанова з організації проведення експертизи проектної документації на будівництво») за результатами розгляду проектів будівництва об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, видається експертний звіт і додаток, які мають бути обов’язково підписані у тому числі відповідальним експертом з питань екології та скріплений печаткою із зазначенням серії та номеру кваліфікаційного сертифікату не містять доказів в матеріалах справи, відсутні посилання на аркуші справи. Має місце порушення норм матеріального права.
В Рішенні та Постанові міститься неправильне тлумачення ЗУ «Про екологічну експертизу» та неправильне застосування даного Закону оскільки не стосується оскаржуваного Експертного звіту, а стосується Висновку державної екологічної експертизи, яка оскаржується Позивачем в порядку адміністративного судочинства справа №810/1110/18, де однією із вимог є визнати дії Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації неправомірними у зв’язку з порушенням ст.3, ст.6, ст.8, ст.10, ст.11, ст.33, ст.34, ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу»; порушенням п.п.1.6, 1.10, 2.11-2.29 ДБН А.2.2-1-2003; порушенням ст.16, ст.50, ст.68 Конституції України; порушенням ст.11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; порушенням ст.1, ст.3, ст.6 Орхурської Конвенції; порушенням п.8.33 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів наказ Міністерства охорони здоров’я України №173 від 19 червня 1996р; порушенням ст.3, ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
В адмінсуді Позивач довела відсутність необхідних документів, таких як:
викопіювання генплану району розташування промислового майданчика в М 1:4000; Кваліфікаційного сертифікату інженера-проектувальника серія АІ №184375; Заяви про наміри, копії публікації; Заяви про екологічні наслідки діяльності, копії публікації.
Має місце неправильне установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок невиконання вимог суду Відповідачем. Має місце порушення норм матеріального права в неправильній оцінці доказової бази. Має місце порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Рішення та Постанова є незаконними та необгрунтованими. Експертний звіт не відповідає вимогам законодавства, є недійсним та підлягає скасуванню.
6. Безпідставним та необгрунтованим є твердження, що електростанція функціонує під наглядом державного екологічного та енергетичного контролю. (абз.9 арк.5 Рішення, абз.3 арк.8 Постанови). Суди порушили ст.79 ЦПК України, докази відсутні. Також порушено ч.1 ст.13 ЦПК України, суди вийшли за межі позовних вимог. Порушено ч.5 ст.12 ЦПК України – об’єктивність та неупередженість не дотримано.
У Позивача на підставі однобічності судових розглядів та проведених аналізів склалось враження, що суд першої інстанції відшукував найменші приводи для відмови у задоволенні позову, а суд апеляційної інстанції для незадоволення апеляційної інстанції, щоб не створювати правові прецеденти, які до сьогодні в Україні ще не заявлялись.
7. Твердження Позивача, що безспірним фактом є невідповідність терміну експлуатації закупленої електростанції суди неправомірно вважають не фаховим тлумаченням предмету договору купівлі-продажу, технічних характеристик електростанції та її основних комплектуючих, нерозуміння позивачем термінів та понять, що вживаються в Експертному звіті та Акті НКРЕКП.(абз.8 арк.14 Рішення, абз.2 арк.17 Постанови).
Позивач надала належні та допустимі докази, які не потребують наявності фаховості, що у експертної організації відсутні підстави стверджувати, що – «Згідно з матеріалами проекту основне та допоміжне технологічне обладнання, будівельні конструкції, які передбачаються для встановлення на електростанції, раніше використовувались на електричній станції у місті Тадкастер (Великобританія) і відпрацювали не більше 100 годин».
Суд витребовував документи і в ухвалі від 11 грудня 2018р вказував (арк.24-25 т.2): Зокрема, витребуванню підлягають … письмових доказів щодо використання основного та технологічного обладнання, будівельних конструкцій, які передбачалися для встановлення на електростанції та раніше використовувалися і відпрацювали не більше 100 годин.
В ухвалі від 09 січня 2019р вказано: 02.01.2019р до суду надійшло клопотання від представника ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» про подання витребуваних судом доказів. Однак подані документи не відповідають заявленій судом вимозі. З’ясувавши обставини, що визначені ст.197 ЦПК України суд приходить до наступного висновку. Сторонам слід роз’яснити, що їм необхідно довести факти, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачі не виконали у повному обсязі ухвалу суду про витребування доказів, а тому мають обов’язок по неухильному виконанню вимог суду.
ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» не виконав вимоги суду, доказів не надав і виходячи з відповідей Відповідача 2, такі докази відсутні. Арк.112 т.2 – генеральний директор Куковальський В.О. в поясненні вказує: в той же час, паспорти, відомості про строки напрацювання бувшого у використанні обладнання іноземного виробництва надати до суду неможливо у зв’язку із їх відсутністю.
В Акті НКРЕКП №325 від 24.09.2018р мова йде про купівлю ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» електростанції на біомасі потужністю 4,7 МВт, яка була в експлуатації з 2010 по 2014р і деякі або всі її компоненти могли мати дефекти, які пов’язані з тривалою 4 роки експлуатацією електростанції. Цілком очевидно, що твердження «відпрацювали не більше 100 годин» не тотожне твердженню «тривалою 4 роки експлуатацією електростанції».
Отже очевидні обставини суди відхиляють, натомість неправомірно беруть на себе повноваження стверджувати (абз.10 арк.10 Рішення, абз.4 арк.17 Постанови): Порівняльний зміст Експертного звіту та Акту НКРЕКП дає суду підстави прийняти аргументи представника відповідача, що строк з 2010 по 2014роки – це строк експлуатації устаткування та обладнання, яке Товариство придбало за Договором згідно з переліком у додатку, а 100 год – це строк роботи електростанції у м.Тадкастер, яка була укомплектована цим обладнанням, та який може (?) обчислюватися за спеціальною методикою (?).
(Закінчення у наступному номері газети)