Реформа медицини: Як уберегти від закриття районні лікарні?

Про проблеми в українській медицині відомо кожному, хто працює в цій сфері, або кому хоча б раз довелося потрапити до районної лікарні: зарплати та умови праці медиків жахливі, а лікування для пацієнтів – відповідне. Реанімувати одну з ключових галузей мала б медична реформа, але поки не судилося… “Моя Київщина” розбиралася, чому владі не вдалося зробити “казковим” життя лікарів та пацієнтів

Як відомо, початок медичної реформи в Україні був покладений за часів в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, а про недосконалість системи говорили задовго до того. Загалом Україні дуже далеко до медичного сервісу, а наявність таких благ як електронна черга та попередній запис на прийом – у більшості закладів просто відсутні. Ну і найголовніше – гарантована Конституцією безкоштовна медицина завжди була лише утопією, від якої давно потрібно було відмовитися, адже насправді лікування оплачувалося в конвертах, а гарантій для пацієнтів не було жодних…

Що зроблено на “первинці”?

Саме з реформи мережі амбулаторій загальної практики – сімейної медицини (ЗПСМ) розпочалася перебудова галузі. Держава взяла на себе зобов’язання побудувати майже з нуля систему, яку розвалювали десятиліттями. Зазвичай українці звикли оминати кабінети сімейних лікарів, а допомоги шукати у вузьких спеціалістів у райцентрах чи містах. Саме це спричиняло велике навантаження на одні заклади, коли інші фактично не виконували свою роботу. Звідси й бралися нескінченні черги в поліклініках…

Проте ситуацію трохи покращила реформа первинної ланки, адже зменшилася кількість необґрунтованих візитів до вузькопрофільних спеціалістів, наприклад офтальмологів, дерматологів чи терапевтів, коли в ситуації зумів розібратися сімейний лікар. Окрім того, відкриття амбулаторій допомогло зробити медицину більш доступною, адже фахову консультацію можна отримати в сімейного лікаря на прийомі чи по телефону. За програмами співфінансування будуються амбулаторії ЗПСМ по всій області, а лідером у цьому напрямку можна назвати Васильківський район, де за останні роки їх було відкрито близько десяти.

Також сімейний лікар став своєрідною “перепусткою” до безкоштовних медичних послуг, що гарантовані державою, але тільки за наявності підписаної декларації. Таким чином влада може проконтролювати кількість витрачених коштів на обстеження та лікування,  а не “сліпо” фінансувати галузь субвенціями. Згідно з програмою, “Безкоштовна діагностика” пацієнт за потреби може отримати безкоштовно такий перелік послуг:

• аналізи (аналіз крові з лейкоцитарною формулою, загальний аналіз сечі, аналіз глюкози крові, загальний холестерин, швидкий тест на вагітність, тест на тропонін (біомаркери різних серцевих захворювань), тест на ВІЛ, аналіз на вірусні гепатити);
• мамографія і 5 видів рентгену – грудна клітка, суглоби, хребет, кістки і приносові пазухи;
• ехокардіографія, моніторинг ЕКГ і 2 види тесту для визначення патологій серцево-судинної системи;
• 6 видів УЗД (шлунково-кишковий тракт, нирки, сечовий міхур, артерії ніг, щитовидна і молочні залози);
• 4 види біопсії під контролем УЗД (щитовидної залози, лімфатичних вузлів, молочних та передміхурової залоз);
• видалення новоутворень м’яких тканин і шкіри, у носі, гортані та вухах;
• ендоскопічні дослідження і “операції одного дня” (стравохід, шлунок, дванадцятипала і товста кишка, сечовий міхур, трахея і бронхи).

Лікарі первинної ланки отримують кошти від кількості підписаних декларацій, фактично за кожного, хто виявив бажання заключити декларацію зі спеціалістом. Але при цьому існує ліміт пацієнтів для педіатрів, терапевтів та сімейних лікарів, щоб не було великого навантаження, а робота виконувалася якісно.

Звісно, у “первинки” також існують проблеми, зокрема дефіцит кадрів. Дуже складно знайти спеціалістів, які погодяться працювати у віддалених селах, та й матеріальне забезпечення до того не спонукає.

Інша справа, коли амбулаторія знаходиться десь у передмісті, коли лікар із легкістю може взяти достатню кількість пацієнтів, щоб у подальшому ними опікуватися. Вирішувати питання кадрів повинен Департамент охорони Київської ОДА: саме там повинні прораховувати дефіцит лікарів, оперативно співпрацювати з випускниками ВНЗ, готувати програми підготовки лікарів ЗПСМ за кошти обласного бюджету, щоб у кожній амбулаторії були лікарі. Окрім того, завдання місцевої влади створити максимально комфортні умови праці для молодих лікарів, а також підтримувати їх матеріально.

Чому “задихається” вторинна ланка?

Вторинна ланка – це поняття, що включає у себе багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування (ЛІЛ), де пацієнти отримують спеціалізовану допомогу. ЛІЛи було поділено на два рівні, де надаються послуги різної складності. Головна вимога – наявність необхідного обладнання та фахівців відповідних профілів. Київська область була поділена на чотири госпітальні округи, у межах кожного з яких було визначено ЛІЛи 1 та 2 рівнів. Варто зауважити, що поділом займалися представники місцевої влади та Київської ОДА, тому що на них покладена відповідальність за розвиток медзакладів у майбутньому.

Безкоштовно отримати консультацію фахівця чи необхідне лікування можна тільки за направленням сімейного лікаря, тому це ще один привід для кожного заключити декларацію, адже без цього всі послуги є платними. Популярною стала фраза від МОЗУ, що “гроші йдуть за пацієнтом”, адже саме від кількості наданих послуг залежать прибутки медзакладів.

В ідеалі все правильно, адже за кожне проведене обстеження лікарня напряму отримує компенсацію від Національної служби здоров’я України (НСЗУ) – головного розпорядника коштів, що виділені на медичну галузь із державного бюджету. Але саме тут відбувся перший збій. Тарифи за надання кожної з послуг дуже занижені, тому навіть при виконанні великої кількості обстежень та втручань лікарні не можуть отримати достатньо коштів від НСЗУ, щоб покращувати матеріальну базу та підвищувати зарплати лікарям.

Проте головною проблемою, як завжди, є катастрофічне недофінансування галузі. Справа в тому, що видатки на медицину в 2020 році формувався із міркувань попереднього, коли медична галузь отримувала субвенцію від держави, яка мінімально покривала витрати на заробітну плату працівників. Саме тому утворилася “дірка”, адже на компенсацію наданих медичних послуг було передбачено 72 млрд грн, а при цьому в НСЗУ переконували, що цього вистачить.

Медицина в Україні продовжує фінансуватися по залишковому принципу, що неможливо в умовах реформування. Зараз на галузь витрачається близько 3% ВВП країни, але цифра має бути мінімум удвічі більшою. Також експерти наголошують, що процес реформування мав бути плавним та розтягнутим у часі на 5-7 років, щоб не виникало глобальних проблем, а лікарні могли звикнути до нових умов роботи.

Варто зауважити, що раніше медицина фінансувалася з державного та місцевих бюджетів, що дозволяло компенсувати дефіцит коштів. Але після заяв НСЗУ про повне фінансування з держбюджету місцеві ради вирішили спрямувати фінанси на інші проєкти. Але ближче до середини року керівники медзакладів почали скаржитися, що наявних ресурсів катастрофічно не вистачає, тому вимушені черговий раз просити органи місцевого самоврядування про підтримку.

розширюється, що дозволяє фактично безкоштовно користуватися привілеями української медицини. Але тут є нюанс. НСЗУ гарантує, що пацієнти отримують безкоштовне обстеження, лікування, харчування та перебування в стаціонарі, але в кінцевому результаті закладених коштів на ліки та харчування коштів не вистачає, тому про безкоштовні послуги вже мова не йде…

Що раніше – децентралізація чи медреформа?

Більшість медиків та представників місцевої влади говорять, що для початку потрібно було завершити адміністративну реформу, адже за розвиток медичних закладів відповідають громади. Наразі тривають перипетії із адміністративним поділом та формуванням укрупнених районів субрегіонального рівня, тому до кінця не зрозуміло, які ОТГ зможуть утримувати великі лікарні, а яким доведеться їх скорочувати. Доки не вщухнуть пристрасті між місцевими елітами, говорити про розвиток медичної галузі немає сенсу.

Вибори до всіх громад відбудуться восени, тому місцеві бюджети поки не володіють коштами, які в перспективі могли би бути спрямовані на медичну галузь. Тому логічніше було б спочатку завершити децентралізацію, облаштувати лікарні необхідним обладнанням, а вже потім займатися реформою, але точно не навпаки…

Як вижити лікарням?

Головне питання для кожної лікарні – де взяти пацієнтів? Адже зараз мова йде про конкуренцію між закладами в наданні послуг, за які НСЗУ буде платити кошти. У районах та містах із однією лікарнею конкуренції взагалі немає, а от у наближених до столиці районах та великих містах ситуація кардинально інша. Проте всім медичним закладам потрібно спланувати стратегію розвитку на багато років таким чином, щоб надавати якісні послуги та бути затребуваними на ринку. А це завдання для генеральних директорів…

За даними “Моєї Київщини”, наразі прибутковими є лише два заклади в Київській області – Київська обласна клінічна лікарня та Київський обласний онкологічний диспансер. Інші ж лікарні області поки залишаються дотаційними.

медичних закладів людям, які не мають профільної освіти, адже це й не обов’язково. Генеральний директор повинен бути в першу чергу стратегом, який зможе визначити напрямок розвитку лікарні з урахуванням специфіки регіону. Дехто з експертів переконаний, що в умовах жорсткої конкуренції потрібно знайти свою “родзинку”, на яку робити ставку, адже одночасно розвивати все й відразу просто не вдасться.

Навіщо потрібна страхова медицина?

Страхова медицина могла би кардинально змінити рівень медичної допомоги, адже за кордоном поліс покриває певний спектр потрібних послуг, відповідно до його вартості: більше платиш – більше отримуєш. Але в Україні вже багато років не можуть прийняти єдиний класифікатор медичних послуг, що дозволило б розпочати роботу в цьому напрямку. Наявність цього документу дасть можливість усім учасникам “грати” за одними правилами, але цей процес штучно гальмується.

Також для динамічного розвитку ринку страхових послуг потрібна конкуренція, яку можуть забезпечити державні та іноземні компанії. Проте через нестабільну ситуацію в Україні, а також непрозоре ведення бізнесу, європейські та американські страхові компанії не поспішають освоювати перспективний український ринок. Зауважимо, що тільки за наявності здорової конкуренції може бути сформована адекватна вартість полісів та ціна на кожну медичну послугу. Але не кожен житель Київщини зможе виділити близько 3 тис грн на рік на купівлю “страховки”, адже у районних центрах не всі люди мають стабільний заробіток…

Перспектива найближчих років

Свій відбиток на впровадженні медреформи залишає пандемія коронавірусу, адже велика кількість коштів та людських ресурсів спрямовується саме на боротьбу з Covid-19. Варто зауважити, що незважаючи на складну ситуацію, яка  є нині в країні, процес реформування триває, хоча все можна було б призупинити до подолання інфекції.

Чіткого розуміння, що буде з медициною в Україні найближчі п’ять років, поки немає. Але одне можна сказати точно – впровадження медичної реформи було виправданим, адже це єдиний шлях до розбудови потужної системи охорони здоров’я. Через ряд помилок її реалізація відбувається не така гладко, як того хотілось би і медикам, і пацієнтам, але зворотного шляху немає. За умови збільшення фінансування галузі принаймні вдвічі, формування адекватних цін на медичні послуги та запровадження страхової медицини – Україна за рівнем розвитку охорони здоров’я зможе наздогнати сусідні Польщу та Білорусь у найближчі 10 років.