ПРО ПАРКИ І НЕ ТІЛЬКИ

У нашому суспільстві є запит на краще життя. Проте немає запиту на справедливість і рівність перед законом. А без другого не буде першого. Поки що українці взагалі та переяславці зокрема цього не усвідомлюють і продовжують борсатися в стереотипах тоталітарного (рабського) суспільства. А раб, як відомо, не господар своєї долі. Він може скільки завгодно галасувати, призначати винних, ненавидіти тих, хто, як йому здається, заважає жити краще, проте рівень його життя встановлюється не ним, а його хазяїном.

Довіра до влади визначає ступінь гармонійності суспільства. У нас рейтинг влади надзвичайно низький. Люди не довіряють владцям і, на жаль, мають для цього підстави. Переяслав – це яскравий приклад викладених вище тез. Адже в соціальних групах нині розгорілася запекла полеміка щодо розвитку інфраструктури міста. За дивним збігом обставин активність, яка межує з агресією, проявляють прихильники чинної влади. Для приниження опонентів вони не гребують грубощами та навішуванням ярликів. Незгодних із політикою міського голови шельмують, обзивають бездарями, популістами, старпьорами, панікерами з весняно-осінніми загостреннями, які «вішають людям на вуха лапшу». Дійшли до того, що незгодних депутатів назвали зондеркомандою (це формування спецпризначення часів Третього Рейху, пов’язані в основному з убивствами мирних жителів). На жаль, заспівувачем подібних нападок часто є сам очільник міста.

Ми не будем уподібнюватися цим нещасним людям. (Чому нещасним? Бо кожен ділиться тим, що в нього з надлишком. Одні – мудрістю та розважливістю, інші – злістю та жовчу. Шкода тих, у кого злості забагато.) Ми їх не обзиватимемо, не принижуватимемо, не ображатимемо. Тільки для зручності застосуєм абревіатуру від словосполучення «прихильники мера». Вийде «прихимери».

Так от, прихимери підхопили ідею міського голови щодо плану розвитку інфраструктури міста, опублікованому на інформаційно-аналітичному порталі «КиевVласть». Там наш стерновий запропонував провести реконструкцію двох центральних парків, Борисоглібської площі з облаштуванням фонтану, а також відремонтувати тротуари. Судячи з тексту Інтернет-видання, ці глобальні заходи приурочуватимуться до відзначення 1111-ї річниці від першої літописної згадки про Переяслав.

Складається враження, що прихимери підтримують будь-яку ініціативу очільника, а найменшу спробу аналізу чи, не дай Боже, критики сприймають дуже болісно. Проте без лікування здоровим глуздом усе ж не обійтися. Поговоримо перш за все про парки.

Одразу відповідально заявляю, що про реалізацію цих «наполеонівських» планів до Дня міста не може бути й мови. Адже до нього залишилося всього три місяці, а проектно-кошторисна документація ще до кінця не виготовлена, не кажучи вже про будівельні роботи. Прихимери вже призначили винними депутатів, які не проголосували за фінансування реконструкції парків. Проте обранці громади вже кілька разів голосували за парки, а останнього разу утрималися через безпідставне збільшення вартості ремонтних робіт. Чому безпідставне? Та тому, що збільшення вартості реконструкції парку ім. Сковороди до 7 мільйонів гривень не підкріплене документацією, що, як говорилося вище, не закінчена.

Перед початком третього пленарного засідання чергової 52-ї сесії міської ради, яке відбулося 14-го червня, перед міськими парламентарями виступила проектант Лариса Павленко, яка провела презентацію проекту реконструкції парків. Зокрема, вона повідомила цікаву інформацію, що в Переяславі, відповідно до розрахунків, не вистачає зелених (рекреаційних) зон. Згідно з Державними нормами парк розраховується на кількість відвідувачів на один га. У нашому випадку це 100 відвідувачів на 1 га. Тобто, на території парку ім. Сковороди може одночасно перебувати 200-250 осіб. Така ситуація накладає додаткову відповідальність на всіх причетних до приймання рішень, адже, якщо паркових зон не вистачає, слід особливо дбайливо ставитися до тих, що є.

Депутати зі здивуванням дізналися, що в парку ім. Сковороди, неподалік колишнього овочевого магазину, на прохання музейників у проекті відведений майданчик для подальшого перенесення туди діорами. Але ж у тому районі парку обранці громади голосували за виділення майданчика під дитяче кафе. Як пояснив міський голова, потенційний інвестор передумав його будувати. Депутати вкотре пересвідчилися у вільному трактуванні міськими посадовцями українського законодавства. Адже, згідно з Конституцією України, прийняті органами місцевого самоврядування рішення обов’язкові до виконання. В Основному Законі нічого не написано про бажання чи небажання переяславського мера виконувати підписані ним рішення. Тому попереднє рішення слід обов’язково відмінити.

Доповідач Лариса Григорівна зауважила, що проект розробляється вже другий рік. На сьогодні вартість ремонтних робіт по обох парках – ім. Сковороди та Шевченка – близько 13 млн. грн. Невідомо, якою буде їхня вартість, коли проектанти зможуть видати документацію замовнику, тобто, міській раді. А видати вони зможуть її тоді, коли – увага! – міська рада оформить відведення землі й надасть проектній організації свідоцтво на право власності на землю, кадастровий план і містобудівні умови та обмеження. А поки ділянка не відведена, проектувальники не знають паркових меж і не можуть закінчити роботи. Тож у тому, що парки не реконструюються, винні зовсім не депутати, як переконують прихимери, а ті, кого вони підтримують. Це підтвердила й Лариса Павленко.

За словами очільника, виготовлення документації на землю знаходиться на завершальній стадії. Після надання відповідних документів проектантам вони дороблять документацію, а міська рада має за неї доплатити, а потім закласти суму на виконання робіт із реконструкції згідно з проектом.

У процесі обговорення в депутатів виникло чимало запитань і зауважень щодо деталей, передбачених проектантами. Ми свідомо не торкаємося цих нюансів, зосереджуючись на головному.

Ця презентація чи обговорення, називайте як хочете, викликала багато запитань. Перше: коли ж почнеться реконструкція центральних парків? Автор цієї публікації переконаний, що не раніше наступного року. Тобто, перед виборами. Значить, рішенням депутатів за бюджетні кошти буде проведена передвиборча агітація чинної міської влади. Тому прихимери й намагаються змусити міських обранців під час голосування натискати на потрібні кнопки.

Друге. Перш ніж натискати на кнопки, парламентарі мають бачити й розуміти, за що голосують. Голосування за приблизні цифри без проектно-кошторисної документації є порушенням бюджетного законодавства. До слова, порушень у бюджетній сфері виконавча влада допускає чимало.

Третє. Під час розгляду питань порядку денного на засіданнях бюджетної комісії депутати не бачать ні технічного завдання на проект, ні паспорта бюджетної програми. Вони не знають, що там виконавча влада назамовляла і змушені або голосувати за проекти всліпу, або потрапити під нищівний вогонь критики прихимерів. Городський голова каже, що в міськраді все прозоро, мовляв, ідіть дивіться на будь-які документи. Проте ускладнення роботи депутатів не є обов’язком виконавчої влади. Якщо у вас усе прозоро й немає секретів ні від громади, ні від її представників, то не змушуйте їх вишукувати необхідні документи, особливо якщо вони стосуються такого важливого проекту, як реконструкція парків. Такі питання повинні бути винесені на загальне обговорення не тоді, коли проектанти закінчують роботу над техдокументацією, а на стадії розробки технічного завдання. Це не підземний водопровід на окремо взятій вулиці, а громадські місця, які відвідують практично всі жителі міста.

Четверте. Виконавчі органи влади часто працюють за межами правового поля, доказів чому більш ніж досить. Проте вони мають підтримку прихимерів. А депутати, які не голосують за той чи інший прожект імені міського голови, нічого не порушують, проте обвинувачуються у відсутності патріотизму та інших тяжких гріхах. Як я зазначав на початку статті, в нашому суспільстві немає запиту на законність. Навпаки, є думка про те, що начальник завжди правий, і закони тут ні до чого. Це теж стереотип представників тоталітарного (рабського) суспільства, які зневажають законність заради задоволення власних інтересів.

Замість того, щоб протестувати проти беззаконня, наші люди критикують тих небагатьох, які виступають проти такого стану речей. А потім байдужа більшість й активні прихимери дивуватимуться, звідки в нашому екологічно чистому місті з’явилася ТЕС. І коли вона запрацює, може статися так, що ніякі парки та фонтани не врятують зіпсовану екологію.

Порядок починається з дотримання закону. Якщо не дотримуватись встановлених правил поведінки, між людьми постійно виникатимуть конфлікти. І тільки закони, які встановлюють межі дозволеного, дозволяють зберігати порядок, справедливість та свободу у людському суспільстві. Питання тільки, чи зацікавлене в цьому саме суспільство.

Олександр МАТВІЄНКО