МІСЬКА СТРАТЕГІЯ: РОЗВИТОК ЧИ ІМІТАЦІЯ?

На черговій 79-й сесії міської ради, яка відбулася 23 січня ц.р., було прийняте надзвичайно важливе для громади рішення: «Про затвердження Стратегії розвитку міста Переяслава на період до 2025 року». Теоретично депутати мали б обрати ні багато ні мало курс, вектор, напрям, за яким повинне розвиватися місто найближчі п’ять років. Правда, на переконання автора, багато парламентарів Стратегію не читали і питанням не володіли (судячи з млявого обговорення та беззмістовних зауваг), але на заклик мера 21 обранець громади слухняно натиснув на кнопку «за». Спробуємо розібратися, що ж за документ прийняли депутати і як його виконувати.
Почнемо з загальних понять. Стратегія (з давньогрецької мови страта тегів – мистецтво полководця) – це загальний план, що охоплює тривалий проміжок часу, а також це спосіб досягнення складної мети. Завданням стратегії є ефективне використання наявних ресурсів для досягнення основної мети. Стратегія як спосіб дій стає особливо необхідною в ситуації, коли для прямого досягнення основної мети недостатньо наявних ресурсів. Позаяк Переяслав не має полководця, який володіє мистецтвом досягнення складної мети на спільне благо, ба більше, наш командир не годен досягти навіть менших за обсягом та організаційними заходами тактичних цілей, то ризикну відразу припустити, що Стратегія розвитку міста (скорочено СРМ) виконана не буде. Проте, щоб не кидати цикл публікацій, навіть не почавши, вдамо (не повіримо, а саме вдамо, прикинемося), що такого полководця місто має і питання лише в тому, наскільки якісно підготовлений документ із неромантичною та неоднозначною абревіатурою СРМ (якщо між приголосними поставити букви «о» чи «е»).
У рамках Ольборзької хартії «Міста Європи на шляху до сталого розвитку» були розроблені десять Ольборзьких зобо­в’язань. Позаяк у переяславській СРМ Європейська програма сталого розвитку великих і малих міст, затверджена в місті Ольборзі (Данія), не згадується, просвітимо розробників Стра­тегії міста й читачів щодо змісту цих зобов’язань (ми ж у Європу чимчикуємо, ге?) Це:
– активізація громади до участі у прийнятті рішень;
– визначення пріоритетів громади у вирішенні питань сталого розвитку;
– захист та забезпечення однакового доступу громадян до природних благ;
– пропагування раціонального природокористування;
– підтримка стратегічної ролі планування та проєктування міського розвитку;
– збільшення мобільності населення та оптимізація вибору засобів пересування;
– охорона здоров’я в місцевому масштабі;
– розвиток місцевої економіки без завдання шкоди навколишньому середовищу;
– соціальна рівність та справедливість;
– відповідальність громади щодо забезпечення сталого розвитку світової спільноти.
До слова, що таке сталий розвиток? Тут мається на увазі забезпечення невиснажливого, ощадного та ефективного використання енергетичних, матеріальних, природних та інших ресурсів для задоволення потреб нинішнього покоління з урахуванням інтересів майбутніх поколінь. Такий розвиток визначений одним із основних принципів державної регіональної політики України.
Між іншим, Переяслав за останні два роки несподівано втратив позиції регіонального лідера місцевого самоврядування, які нашому княжому місту, здавалося, залишилися довічно. Дійсно, коли навколо нас були «забиті» села, городські владці могли надувати щоки і тішитися своїм минулим (бо ж сьогодення успіхами не радує). Але тут де не візьмись – децентралізація. На теренах району, як гриби після дощу, стали з’являтися об’єднані територіальні громади (ОТГ). Селяни вирішили господарювати самі та не залежати від колись славного, а нині вбогого, хоча й бундючного райцентру. Те, що господарювати вони вміють значно краще від городських спортсменів, блискуче довели в Студениківській ОТГ. Судіть самі. Пе­реяславська міська рада (раніше – Переяслав-Хмельницька) стала самостійною одиницею місцевого самоврядування 1975 року (раніше вона була на правах сільської ради при райвиконкомі). Звичайно, кілька поколінь міських урядовців накопичували здобутки, започатковували традиції, плекали культуру стосунків. Усе це успішно нищиться (разом із довкіллям) нинішнім, дев’ятим міським головою Тарасом Костіним. 25 травня виповниться шість років, як теперішній градоначальник займає своє крісло. І тільки за чотири місяці до цієї визначної дати він із підлеглими спромігся видати на-гора документ із претензійною назвою «Стратегія розвитку міста Переяслава».
А Студениківська ОТГ виникла на 42 роки пізніше від Переяслав-Хм. міськради й починала все з нуля. Її головиха Марія Лях стала біля керма ОТГ на три з половиною роки пізніше від переяславського голови Тараса Костіна. Але в голові в головихи вже була стратегія, тоді як що робиться в голові нашого голови, не здатен зрозуміти ніхто. «Стратегія сталого розвитку Студениківської ОТГ на 2019-2026 роки» почала створюватися ініціативною групою разом із утворенням об’єднаної територіальної громади. Ще не було самої громади, в яку, крім Студеників, ввійшли села Козлів, Переяславське, Соснівка, Сомкова Долина та Соснова, ще тільки відбувалися сходи цих сіл, а паралельно вже розроблялася Стратегія. Це було справді всенародне обговорення. Після утворення ОТГ рішенням ради була офіційно створена робоча група (фактично вона вже працювала й раніше). А в Переяславі робочу групу створив міський голова своїм розпорядженням. Бо сесія не проголосувала б за таких одіозних особистостей, як «НЕФКО-монтер» Сергій Льовкін та виконавчий директор ТЕС Андрій Мілюта. Ось такі люди розробляли нам стратегію, судячи зі світлин на сайті міста. Причому якщо Мілюта був членом робочої групи, то що там робив монтер? А всього в робочій групі було 60 (!) осіб.
Так от, Студеники розробили та затвердили свою Стратегію сталого розвитку на початку листопада 2019 року, а Переяслав, як я вже казав, у кінці лютого 2020-го. Студениківська Стратегія розроблена в рамках проєкту «Підтримка реформи місцевого самоврядування – впровадження партисипативної моделі стратегічного планування в громадах північної, центральної і західної України», який співфінансований у рамках співпраці у сфері розвитку «Польська допомога» Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Проєкт реалізований Фондом Розвитку Місцевої Демократії (Польща) і ГО «Європейський діалог» (Львів) за участі регіональних партнерів в Україні. А в княжому місті розробники стратегії, мабуть, і не чули про партисипативну модель стратегічного планування. (Цікаво, що «Європейський діалог» працює з травня 1998 року. Ідея створення організації ґрунтувалася на необхідності підтримки ініціатив, спрямованих на зміцнення толерантності і кращого розуміння процесів європейської інтеграції, встановлення партнерських відносин між організаціями громадянського суспільства як в Україні, так і за її межами. Саме ця громадська організація свого часу влаштовувала поїздки переяславських міських депутатів ІV та V скликань до Польщі).
А ви, шановні читачі, звернули увагу на те, що в назві студениківської стратегії присутнє словосполучення «сталий розвиток», а в назві переяславської його немає? Думаєте, це випадково? Зовсім ні. Студеникам розробляти Стратегію допомагали європейські партнери, а Переяслав намагався обійтися власними силами. Тому в першому випадку відчувається тяглість (на­ступність, неперервність) від Ольборзької хартії «Міста Європи на шляху до сталого розвитку», а в другому – личакове хуторянство. Так що не Переяслав це Європа, як заявляють в одній із фейсбукових промерівських груп, а Студеники!
Ні, звичайно, оформлення переяславської Стратегії зовні дещо нагадує Студениківську, але ж зміст… Про це ми поговоримо в наступних публікаціях, продовжуючи порівнювати ці два документи. Як не прикро, порівняння це не на користь колишнього полкового міста. Мене можуть звинуватити у відсутності патріотизму та любові до Переяслава. Але патріотизм полягає не в тому, щоб сидіти по шию в лайні і вихваляти рідну клоаку, а в тому, щоб намагатися вичистити Авгієві стайні беззаконня, байдужості, пристосуванства та невігластва і творити з міста квітучий сад.

                   Олександр МАТВІЄНКО

У наступних номерах ми продовжимо аналізувати Стра­тегію розвитку Переяслава, яку нарешті спромоглися розробити чиновники на чолі з міським очільником та під кінець своєї каденції проголосували міські депутати.