Криза в рибній галузі

Асоціація рибалок України дуже стурбована критичним станом вітчизняної рибної галузі

Ще зовсім недавно Україна входила до п’ятірки лідерів потужних держав з рибного промислу. В нас було 368 рибодобувних сейнерів океанічного промислу, з яких 70% були судна-заводи, вони виловлювали рибу та й самі ж її переробляли на продукцію. (Сьогодні в нас залишилося лише чотири сейнери, і то вони орендовані і виловлюють рибу під чужими прапорами…). Українські рибалки вели промисел по всьому світу. Україна в 1991 році добувала понад 1 млн. 100 тис. тон водних біоресурсів. Кожен українець споживав більш ніж 24 кг рибного продукту на рік.

У 2018 році вилов склав 73,6 тис. тон (плюс 15 тис. тон криля, що виловило наше українське судно «Море Співдружності» в Антарктиці). А споживання риби скоротилося до 9,4 кг/люд на рік (натомість Світова Організація Охорони Здоров’я рекомендує для повноцінного розвитку людського організму та насищення його амінокислотами та мінералами споживати не менш як 19,6 кг рибного продукту на рік).

85% рибного ринку України – це імпорт. Який не завжди належної якості, а іноді відвертий рибний сурогат, небезпечний для людини. Тому що в нас немає Сертифікату Походження риби – Державного документа який відповідає за легальність продукту. Такий стан справ загрожує Продовольчій безпеці країни в цьому сегменті. Україна імпортує рибу і морепродукти з 60 країн світу. За даними Державної фіскальної служби, за 2018 рік Україна імпортувала риби і морепродуктів на $ 562 317 000. З року в рік імпорт зростає. Він витісняє вітчизняну продукцію з прилавку, чим вбиває цілу галузь. Натомість чиновники нічого не роблять задля підтримки вітчизняного виробника та розвитку рибної галузі в країні.

Занепад вітчизняної рибної галузі став завдяки непрофесійному керівництву та небаченої за своїм розмахом корупція, поборів з рибодобувних підприємств, фермерів які вирощують рибу, спроб привласнення державних підприємств.

Сьогодні через  масштабну корупцію в рибному відомстві і непомірні побори рибних чиновників, промисловики і рибоводи змушені піти в тінь. Так само в країні багаторазово підвищилися факти браконьєрства. Незаконно виловлена риба переробляється нелегально і реалізується в «тіні». При таких обставинах, ні про який фіто санітарний та контроль якості над виробництвом рибного продукту мови бути не може.

Тому почастішали факти отруєнь неякісною рибною продукцією. За останні два роки було зафіксовано5118 випадків отруєнь, в тому числі 356 фактів захворювання на ботулізм, 23 людини померло. Фактично всі випадки захворювання на ботулізм сталися через споживання неякісної рибної продукції: консерви, в’яленої, копченої риби.

Асоціація рибалок України оцінює розмір «тіні», приблизно 50% для промислового вилову (близько 35 тис. тон) і 60% (12 тис. тон) для аквакультури. За неофіційними даними тіньової рибний ринок оцінюється приблизно в 6 млрд. грн. Він включає в себе незаконно виловлену рибу, обсяг неврахованої риби реалізованої за «чорний нал» рибоводними господарствами а також імпортної продукції ввезеної в нашу країну за «сірими» і «чорними» схемами.

В результаті недолугої Реформи, рибна галузь України повністю рухнула, а прискореними методами набір до Рибоохоронних патрулів на довгі роки знищив природоохоронну на наших водоймах. Сьогодні 80% начальників обласних Управлінь рибоохорони це колишні міліціонери, прокурори, податківці які не пройшли переатестацію на колишньому місці роботи. З якою метою ці люди прийшли в рибну галузь? Багато з них не відрізняють щуку від карася… Відповідь очевидна – грабувати рибний ресурс, що ще залишився.

Тільки ледачий не бачить, що всі водойми країни перетягнуті браконьєрськими сітками. Водойми проціджують сітками з мікровічком, рибу вбивають електричним струмом, вибуховими та отруйними речовинами. Факти браконьєрства виросли в рази. Якщо в 1991 році було затримано 19 000 рибних браконьєрів, то в 2018 їх було затримано більш ніж 114 000 (по статистики затримують лише 10% від всіх правопорушень). А непрофесіоналізм «нових» рибоохоронних патрулів призвіл до того, що мізерний відсоток від виписаних штрафів (30-35%) та сум компенсацій за нанесений збиток (4-6%) повертається у бюджет. Непідготовлена ні законодавчо, ні нормативно «реформа» завдала величезних збитків державі на сотні мільйонів гривень.

Рибна галузь перестала виконувати свої обов’язки по наповненню рибного прилавку вітчизняною продукцією. Сьогодні промисловий вилов риби у внутрішніх водоймах потрібен тільки контролюючим державним структурам, які “присмокталися” до вітчизняного рибного ресурсу. Корупція яка набула нечуваних розмірів знищує рибні ресурси країни і вітчизняну рибну галузь в цілому.

Відверте посібництво рибоохороною порушень законодавства поставило на межу виживання водойми країни. За твердженням вчених, якщо терміново не припинити нераціональне ведення рибного господарства і неналежну охорону водних живих ресурсів, то до 2050 року в українських водоймах може зникнути риба.

Статистика стверджує, що у річках виловлюється 20,7 тис. тон риби. Споживання риби в Україні в 2018 році 410 тис. тон риби. Так невже через 5% від загального споживання потрібно остаточно вбити всю рибу в наших водоймах?

Фахівці переконані, що настільки критичній ситуації ще не було. Водойми погубила безвідповідальність і жадібність. Жоден вид риби не пропав просто так. До останньої редакції Червоної Книги України увійшли більш ніж 70 видів аборигенних видів риби, як зникаючи. Ми що пережили екологічну катастрофу? Ці види досить впевнено почувають себе в водоймах наших закордонних сусідів.

Ще недавно рибні запаси здавалися практично невичерпними, проте сьогодні загибель внутрішніх водойм здається неминучою через безперервне варварське знищення риби. Але у екосистеми є властивість до самовідновлення, тому необхідно терміново вживати жорстких заходів в галузі охорони і відтворення рибних запасів. Для відновлення рибного ресурсу треба повністю пере форматувати підхід до промислу у внутрішніх водоймах країни та переглянути режими промислового вилову риби в Чорному і Азовському морі, до відновлення рибного ресурсу, хоча б до рівня 1991 року.

Держрибагентство за останні роки нічого не робить для виведення галузі з кризи. Тому вітчизняна рибна галузь живе відокремлене від свого керівництва та тримається ще тільки завдяки професійним кадрам та за рахунок створеного в минулому міцному фундаменту. Рипить, тріщіть, розгойдується, але поки тримається…

У галузі працює приблизно 40 тисяч осіб. Офіційні зарплати тут найнижчі в Україні. А залежність рибалки віл чиновника просто зашкалює. Рибак став кріпаком інспектора рибоохорони

Ще не пізно, точку неповернення не пройдено і завдяки кропіткої роботи вдасться відновити колишню рибацьку славу нашої Держави! Україна має все необхідне – професійний потенціал та й безкрайні водні простори, щоб при цивілізованому використанні водного ресурсу за короткий проміжок часу наповнити в достатньої кількості якісним рибним продуктом власного виробництва внутрішній ринок та статиЄвропейською Рибницею!

 Прес служба Асоціації рибалок України

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *