Бунт в команді Порошенка

Відкритий конфлікт з президентом – це найкращий старт для Луценка, що мріє про самостійну політичну кар’єру

Дивлячись на події, які відбуваються зараз у Верховній Раді, виникає багато питань.

Ми бачимо, що наш генеральний прокурор Юрій Луценко явно почав широкомасштабну антикорупційну кампанію. Причому в цій кампанії важлива не стільки результативність, скільки ефект шоу. Спочатку ми бачили вертолітне шоу з колишніми податківцями, зараз під гаслом «Геть депутатську недоторканність!» ми спостерігаємо за явно добре підібраними кандидатами на розправу з числа нардепів.

Виникає питання про генеральну прокуратуру при президенті Порошенку, оскільки це безсумнівно його зона відповідальності – генеральні прокурори завжди були президентськими ставлениками. Багато років такі кампанії не проводилися і, здавалося б, у суспільства вже відпала потреба в таких кампаніях через розчарування і зневіру. Але ось за Луценка це знову почалося, хоч і не відразу. Виникає питання: що це?

Можна було б припустити, що Петро Порошенко остаточно прийняв рішення йти на другий термін і йому потрібні аргументи «за». Але один факт говорить про те, що не все так просто. Серед кандидатур, які, здавалося б, були дуже ретельно підібрані, щоб уникнути звинувачень в розправі над неугодними, серед депутатів, які мали пройти процедуру показового шмагання, є одна фігура, яка змушує засумніватися в тому, що це план Порошенка. Йдеться про Олеся Довгого.

Олесь Довгий – дуже близька до Порошенка людина, з дуже давньою історією близькості з Петром Олексійовичем. Багато хто думає, що він з команди Черновецького. Але в команду Черновецького його запропонував і лобіював сам Порошенко. Більш того, прихід Довгого в Раду не повинен був відбутися. Досить згадати його програш в 2012 році. Проте, в 2014 році він проходить в парламент під особистим патронатом Порошенка, незважаючи на протести активістів.

Довгий – дуже важлива і потрібна президенту людина в парламенті. Він уже заявив, що якщо почнуть розслідувати ті справи, які йому інкримінують, то вийдуть в результаті на самого Луценка і далі (очевидно він натякає на оточення Порошенка). Так ризикувати президент не хоче, адже це буде куди серйозніше ніж Онищенко і якісь плівки. Тому що Довгий дуже багато знає і дуже багато в чому брав участь.

Тому є гіпотеза, що де в чому Луценко сваволить і випробовує Порошенка на міцність. Відкритий конфлікт з президентом – це найкращий старт для Луценка, що мріє про самостійну політичну кар’єру. Тим більше, якщо згадати його попередню кар’єру, у нього ніколи не було соратників, у нього були попутники. Він легко йшов від Мороза, Тимошенко, Ющенка. Легко кидав проект «Народна Самооборона» і співпрацював з тим, з ким йому було вигідно.

Звідси і виникає гіпотеза про бунт в команді Петра Порошенка.

Що стосується сьогоднішніх акцій протесту та блокування парламенту, думаю, що це інша лінія все того ж бунту. Тільки вже не всередині команди, а всередині фракції БПП. Міжфракційне об’єднання «Єврооптимісти» дуже довго перебуває без серйозного подієвого ряду. Дану акцію можна розглядати в першу чергу як спробу цих хлопців повернуться в активну публічну політику. Те, що це несподівано збігається з якимись рухами всередині команди Порошенка, думаю, що швидше є збігом, а не прямими домовленостями.

Протестні настрої в українському суспільстві безумовно присутні, так само як і загальний градус невдоволення і недовіри до влади і політиків. Однак в Україні регулярно спостерігається цікавий річний феномен: невдоволення нікуди не поділося, але ми пообвиклі з цим невдоволенням, воно не тягне нас на вулицю. Нам є чим зайнятися влітку: відпочинок, поправка здоров’я і т.д. Словом, протестні настрої є, невдоволення владою є, недовіра є, але конкретних причин і бажання виходити на вулицю прямо тут і зараз – немає.

Цей парламент вже років зо два як показує свою недієздатність. Якщо говорити про ідеальну ситуацію, то будь-які перевибори – це завжди хороший вихід. Особливо, коли у когось знайдеться політична воля проводити вибори не за старими правилами, а поміняти законодавство. Наприклад, заборонити балотуватися тим, хто до цього мав каденцію. Але в наших реальних умовах, ніяких перевиборів не буде, тому що основним фігурантам, які можуть це зробити – нинішній склад парламенту, президент і його команда – перевибори невигідні в будь-якому форматі.

Сергій Гайдай політолог